Літературне драматичне мистецтво бере свій початок з народної творчості, з народних обрядів та ігор. Відомо, що перші грецькі театральні спектаклі були тісно пов'язані з народними обрядами, їх організовували на пошану Діонісія, який був уособленням творчої сили природи. У середньовіччя народні обряди також набирали форми спектаклів, особливо під час показу на сцені приходу весни. Однак народженню літературної драми з народних обрядів перешкоджала церква, яка гостро виступала проти них. Тому середньовічна драма почала набирати релігійного характеру та виходити з релігійних обрядів. Спочатку це були невеличкі діалоги на біблійні теми, згодом діалоги розвинулися у великі сценічні вистави, в драми, що їх називали містеріями. Містерії черпали свої сюжети в основному з біблійних книг. Поряд з цим у них містилися і картини з життя народу, коли побутовий елемент займав все більше місця, містерія поступово переходила з церковної сцени на світську. У ній знайшли місце навіть окремі сцени світського характеру, звані інтермедіями, або інтерлюдіями (від лат. inter — між, media — середня, ludus — гра). Це невеликі за обсягом сценічні картини, які містилися між окремими діями драми. Метою інтермедій було розважати глядача, дуже часто втомленого нецікавим змістом містерії, нецікавими виступами алегоричних фігур та їх довгими, далекими від життя монологами. Головне зацікавлення глядача зумовлювалось комічними антрактами, інтермедіями. Теми для інтермедій черпалися з щоденного життя, а невід'ємними їхніми рисами були гумор і сатира. Авторами цих драм та інтермедій були вчителі, виконавцями — учні. Завдяки тісному зв'язку цих творів із школою вони ввійшли в літературу під назвою шкільних драм. В епоху Відродження шкільні драми писались на зразок драматичних творів давньої Греції і Риму. |