Початок драматичної літератури

Реферат

Друга інтермедія «Найкращий сон» написана на загальновідомий у світовій давній літературі сюжет про кмітливого і дотепного селянина, що знаходить вихід із найскрутнішого становища. Двоє селян Максим і Грицько повертаються з ярмарку, де вони продали воли. До них приєднується третій — Денис з Кам'янця-Подільського, що також продавав воли і збирається йти на фліс, тобто на річкові сплави. Всі вони хочуть їсти, але кожен «забув» купити хліба. По дорозі знаходять невеличкий пиріг. Хитрий Денис пропонує лягти спати і кому присниться «найліпший сон», то той і з'їсть ласий пиріг:

Максим і Грицько погоджуються та лягають спати, тим часом Денис піднявся, з'їв пиріг і потім розбудив товаришів. Зрозуміло, кожен видумує «найліпший» сон, щоб перемогти і одержати пиріг. Максим розповідає, що він був на небі, де він мав змогу оглядати «божествені» палати з ангелами і святими, з самим богом, який сидів за столом і якому всі били чолом. Як говорять: голодній курці завжди сниться просо, так і Максимові приснилося, що його нагодували на небі. Трапеза святих подана в дусі бурлескних віршів «мандрівних» дяків і народної творчості з елементами соковитого гумору і простодушної іронії.

Грицько ж думає здивувати своїм сном-небилицею і розповідає, що потрапив на той світ. Змалювання тут «пекла» не менш дотепне, ніж «неба», і дещо нагадує подібну картину у пізнішій поемі І. П. Котляревського «Енеїда». Ось уривок з другої оповіді сну:

Почувши такі розповіді своїх приятелів, Денис говорить, що ангел вхопив його за волосся та виніс на небо, де він побачив за трапезою Максима, який не дав йому навіть шматочка «небесної» їжі. Вказав ангел і на Грицька, який був у пеклі і радив з'їсти пиріг, бо йому вже не до нього, що Денис і зробив. Розгнівані селяни виганяють геть хитрого Дениса і самі покидають сцену.

Як бачимо, обидві інтермедії виражають настрої трудового народу, тому їхній зміст дуже близький до народних анекдотів. Інтермедії є своєрідною інсценізацією фольклорних творів, що були поширені на українських землях. Недаремно друга інтермедія тематично споріднена з віршовим оповіданням С. Руданського «Пан і Іван в дорозі», що також має фольклорну основу.

Зупиняючись на генезисі інтермедій, дослідники вказують ще й на спорідненість їхніх сюжетів з оповіданнями про Тіля Уленшпігеля із збірки «Римські історії» («Gesta Romanorum»). Однак при зіставленні сюжетних паралелей необхідно виділяти не тільки спільне, а й відмінне. У зв'язку з міркуваннями щодо генезису інтермедій М. К. Гудзій зауважив, що «справа не в сюжеті, використання якого не позбавляє твір художньої самостійності, а в національному його трактуванні, в зображенні побуту певного народу, характерів». Згадані обидві інтермедії у розгортанні сюжету, в характеристиці дійових осіб та змалюванні побуту і виявляють риси, типові для українського фольклору й літератури.

Інтермедії, додані до драми Гаватовича, досить цікаві своєю мовою, дуже близькою до народної, з особливостями, характерними для фонетики, морфології і лексики західноукраїнських говорів (утюкл, шепки, тот, забуваєм, винен, сила та ін.). Немає сумніву, що мова обох інтермедій більш народна, ніж мова інших тогочасних літературних пам'яток. Що стосується версифікаційного боку, то вірш, яким користувався автор, в основному силабічний, переважно восьмискладовий, з наявними тенденціями до силаботонізму та з характерним для інтермедій парним римуванням.

Український письменник О. Ільченко творчо використав інтермедію «Продав кота в мішку» в своєму химерному романі «Козацькому роду нема переводу» з метою показати давній спектакль, що ставився на ярмарках. Образи Клима і Стецька автор роману поглибив, сюжет самої інтермедії розширив, створивши нові ситуації і перипетії відповідно до композиції епічного твору.

М. К. Гудзій справедливо писав, що інтермедії до драми Я. Гаватовича заслуговують на особливу увагу не тільки своєю хронологічною першістю, а й тому, що вони своїми літературними якостями вищі за деякі пізніші інтермедії. Додамо до цього, що ці інтермедії становлять початок народної драми, яка у XVIII ст. буде вдосконалюватися і набере широкого розмаху в XIX та XX ст.