Нові редакції старих творів в літературі другої половини XVII ст.

Реферат

У жанрі прози в другій половині XVII ст., по-перше, широко наслідуються традиції літератури попередніх років, по-друге, виникає нова проповідницька і публіцистична проза, по-третє, розвивається релігійно-повістева проза і, нарешті, по-четверте, нового зльоту набуває історична проза на вітчизняну тематику.

Якщо говорити про традиції, то в цей час передусім з'являються нові редакції пам'яток Київської Русі, зокрема Києво-Печерського патерика та житій святих.

У 1635 р. в друкарні Києво-Печерського монастиря вперше з'явився друком Києво-Печерський патерик, деякою мірою перероблений і перекладений на польську мову Сильвестром Косовим під назвою «Paterikon, albo Zywoty ss. ojcow pieczarskich». Редагуючи і скорочуючи патерик, С. Косов намагався показати святість печерських подвижників, полемізував з католицькими істориками церкви, і взагалі його переробка мала для свого часу певну ідейну спрямованість, зумовлену політичною боротьбою українців за національне існування, боротьбою, що на той час набрала форми релігійної віросповідної боротьби.

Цікаво, що тоді ж, у XVII ст., з'явилися і українські переклади «Патерикона» С. Косова, як повні, так і часткові, що були розкидані в українських та білоруських рукописах другої половини XVII і початку XVIII ст. Порівняльну характеристику польського і українських перекладів з деякими коментарями подав В. М. Перетц. За дорученням П. Могили працю С. Косова продовжував Афанасій Кальнофойський, який для зміцнення авторитету Печерського монастиря і православної церкви у 1638 р. написав книгу польською мовою «Чудотворення», де зібрав і виклав нові чудеса лаврських ченців.

У 1661 р. в лаврській друкарні з'являється і перше слов'яно-українське видання Києво-Печерського патерика «Патерик или отечник печерскій, содержащ житія святых преподобных и богоносных отец наших, просіявших в пещерах. На три части розделен. Составлен треми печерскими святыми: Нестором, летописцем россійским, Сімоном, епископом владимерским, и Поликарпом, архімандритом печерским...» Передмова до цього видання була також спрямована проти католиків та протестантів. Передруки книги без істотних змін повторилися в 1678 і 1701 pp., а в 1702 р. Києво-Печерський патерик надрукували спеціально для Петра І. Згодом названа книга перевидавалася багато разів і набула широкої популярності. О. С. Пушкін в одному з листів до П. А. Плетньова писав, щоб той порадив відомому поетові Жуковському «читать Четь-Минею, особенно легенды о киевских чудотворцах; прелесть простоты и вымысла!».

Не меншу популярність здобула і чотиритомна «Книга житій святих», укладена, відредагована та видана Дмитром Тупталом або, як його ще називають, Дмитрієм Ростовським. Взагалі Д. Туптало відіграв в українській та російській літературі досить помітну роль, його особа і колоритна діяльність викликала пізніше велику науково-дослідницьку літературу.