Дмитро Туптало

Реферат

Народився Данило Савич Туптало в грудні 1651 р. в містечку Макарові на Київщині в родині сотника. В 1665 р. закінчив Києво-Могилянську колегію, після чого за намовою батька в 1668 р. постригся в ченці, прийнявши ім'я Дмитрія. В 70—90-х pp. жив і працював в різних монастирях України, зокрема в Києво-Печерській лаврі, в якій провів копітку роботу, складаючи відомі Четьї-мінеї. У 1702 р. його призначили митрополитом в Ростові, де він багато зробив для піднесення освіти не тільки духівництва, а й світських людей, заснувавши школу за зразком його рідної Київської колегії. Помер Д. Туптало 28 жовтня 1709 р.

Д. Туптало був людиною енергійною і діяльною, палким патріотом своєї вітчизни. Він часто переходив з монастиря в монастир, бував у Білорусії і в Росії ще до призначення ростовським митрополитом, писав послання і читав проповіді, в яких викривав пихату старшину, шляхту і боярство, засуджував неуцтво попів та монахів, особливо серед церковної ієрархії, висловлював співчуття пригнобленим. Щодо ставлення Туптала до реформ Петра І, то думки дослідників розходяться. О. І. Білецький писав: «Опозиційно настроєний проти методів проведення реформ Петра І, він [Туптало], проте, не пристав до ворогів реформи, активної участі в церковно-політичній боротьбі не брав...» Думаємо, що це не зовсім так. Д. Туптало був не таким визначним діячем, як, скажімо, Ф. Прокопович, але він також схвалював реформи Петра І, що морально підтримували його в боротьбі з неуцтвом і рутиною боярства, з представниками «розкольничих» угруповань, про що говорить його великий на півтисячу сторінок «Розыск о раскольнической брынской вере, о ученіи их, о делах их, и изявленіе, яко вера их неправа, ученіе их душевредно...».

За дорученням чернігівського архієпископа Л. Барановича Д. Туптало написав збірник оповідань про чуда ікони богородиці чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря, перше видання якого вийшло в друкарні того ж монастиря 1680 р. і називалося «Руно орошенное». Написана за зразком збірника оповідань про чуда богородиці «Небо новое» І. Галятовського, книга Д. Туптала «Руно орошенное» мала успіх і ще за життя автора перевидавалася в Чернігові та Києві шість разів; крім того, вийшла друком одна проповідь «Апологія», всі інші побачили світ після смерті автора. Д. Туптало був також автором двох драм «Комедія на день рождества Христова» і «Комедія на успеніе богородицы», багатьох віршів, написаних сучасною йому українською книжною мовою.

Більше двадцяти років (1683—1705) Д. Туптало працював над упорядкуванням та виданням згаданої вже книги про житія святих (т. 1 — 1689, т. 2 — 1695, т. 3 — 1700, т. 4 — 1705). «Четьї-мінеї» Туптала починаються вереснем і кінчаються серпнем за старим літочисленням. У хронологічному порядку календаря тут розповідається про кожний день того чи іншого святого. Джерелом для української редакції житій святих послужили насамперед «Великі Четьї-мінеї» московського митрополита Макарія (XVI ст.), один із рукописних списків яких був спеціально доставлений з Москви, а також перекладні й оригінальні твори грецьких та латинських церковників, різні біблійні книги, окремі писання польських авторів тощо. З патріотичних міркувань Туптало щедро використав також «Повесть временных лет» і особливо Києво-Печерський патерик. Як і його попередник Макарій, Дмитро Туптало захоплювався також багатою апокрифічною літературою без критичної її перевірки. Однак самі житія не були буквальним повторенням попередньої агіографії, вони заново написані Тупталом: наприклад, мінеї Макарія складали дванадцять томів, а Дмитра — лише чотири; якщо той або інший матеріал вже був достатньо висвітлений, то Туптало не розтлумачував його, а робив лише посилання чи відповідні доповнення. Крім того, до кожної книги мінеї він додавав повчання та деякі історичні довідки, потрібні для підкреслення моралізаторської і патріотичної ідеї. Все це та доступність викладу і зробили «Книгу житій святих» однією з найпопулярніших серед українців, білорусів і росіян у XVIII і XIX ст., коли вона неодноразово перевидавалася з незначними цензурними та редакційними правками. Ймовірно, що саме про неї згадував Т. Г. Шевченко в поемі «Гайдамаки».

Збирався Д. Туптало зробити короткий виклад житій святих під назвою «Мартиролог или мученикословіє, житія святых по месяцех и числах вкратце собранные в себе содержащее», однак робота лишилася незакінченою.

Така інтенсивна діяльність Д. Туптала відіграла важливу роль у подальшому розвитку науки і культури. Він однаковою мірою увійшов як в українську, так і в російську історію літератур.