Лазар Баранович

Реферат

Найпомітнішою постаттю в релігійному, суспільно-політичному, культурно-освітньому та літературному житті на Україні в другій половині XVII ст. був Лазар Баранович. Він виступав непримиренним ворогом польської агресивної політики, підтримував зв'язки з українськими гетьманами і митрополитами, письменниками і вченими. М. Ф. Сумцов у монографії про Лазаря Барановича (1885), аналізуючи багатий фактичний матеріал, пише, що без Барановича не проходила ніяка більш-менш важлива подія на Україні за його життя, що він своїм авторитетом впливав і на вибори гетьманів, і на призначення російських воєвод в українські міста, і на надання вищих духовних посад у Лівобережній Україні, і на багато інших важливих справ.

Лазар Баранович народився на межі XVII ст. в заможній родині. Одні дослідники встановлюють дату народження — 1593 рік, інші — 1620. Коли зважити, що в 1642 р. Баранович уже був призначений наставником Києво-братської колегії, то друга дата, зрозуміло, відпадає, бо на таку посаду ставили людину з певним життєвим і практичним досвідом. Освіту здобував у київській, віденській, каліській та інших школах. Прийнявши чернецтво, Баранович у Києво-Могилянській колегії був викладачем у класах фари, інфіми, граматики, згодом професором філософії і богослов'я, а з 1650 р. і ректором. Під його керівництвом навчалися майбутні проповідники І. Галятовський та А. Радивиловський. Разом з І. Гізелем він багато зробив для піднесення ролі й авторитету колегії та вишукував різні засоби для матеріального забезпечення її. У березні 1657 р. Баранович стає чернігівським і новгород-сіверським єпископом, а в 1666 р. на московському соборі його було висвячено і на архієпископа. Помер Баранович у 1693 р. Похований у Чернігові.