Віршова література другої половини XVII ст.

Реферат

Як і в попередній період, у XVII ст. на розвиток віршової літератури впливали передусім шкільні курси поетики, загальний розвиток тогочасної освіти, шо була на рівні епохи, зміцнення культурних зв'язків з західноєвропейськими країнами, а також небувале піднесення народнопоетичної творчості як важливий фактор демократизації вітчизняної оригінальної літератури.

Викладанню поетики в усіх тогочасних середніх і вищих школах всієї Західної та Східної Європи надавали першорядного значення. Зокрема, в Києво-Могилянській колегії та інших подібних закладах України були спеціальні класи поетики, в яких теорію віршування викладали за усталеними піїтиками, що були побудовані на основі давніх латинських і західноєвропейських джерел: «Поетики» Арістотеля, «Послання до Пізонів» Горація, «Про поетичне мистецтво» Ієроніма Віди, «Сім книг поетики» Юлія Цезаря Скалігера та ін.

До нас дійшло два рукописні підручники з піїтики другої половини XVII ст., написані латинською мовою професорами Києво-Могилянської колегії — «Fons Castalius» («Касталійське джерело», 1685) та «Lira» («Ліра», 1696). Ці та інші праці були предтечами спеціальних курсів теорії поезії «De poetica libritres», що його читав Ф. Прокопович протягом 1704/05 навчального року для студентів колегії (опублікована лише 1786 p. за ініціативою Г. Кониського у Могильові) та «Idea artis poeseos» учня Прокоповича Л. Горки, який читав курс у 1707/08 навчальному році.

Майже всі названі поетики складалися з двох частин — «загальна поетика» і «прикладна поетика».

Перша частина знайомила студентів з походженням поезії, її «матерією» або природою, способом вислову, різними поетичними засобами, а також з призначенням та метою поезії взагалі як мистецтва передавати людські вчинки, події минулого й сучасного з певною дидактичною метою повчання та розважання.