Тут ми бачимо прямий натяк на дальше покріпачення селянства козацькою старшиною, поміщиками. Одним із важливих в ідейному відношенні є соціально загострений, написаний у плані розглядуваної тематичної групи «О богатстве и о нищете» вірш, який, однак, не входить до тематичних циклів «274. О оскуденіях в сие времена грошовых», в якому Климентій теж у контрастному плані показує багатих і бідних, захищаючи інтереси і права останніх:
Наступний цикл із дванадцяти віршів (№ 100—111) викриває і засуджує пияцтво: «О пянстве и о пяницах». Народна мудрість, образна мова, яскраві епітети і порівняння, характерні для творчості Климентія загалом, у цьому вірші особливо виразно виступають:
Вірний принципам моральної чесності і пристойності (зрозуміло, в межах християнської церковно-релігійної моралі), Климентій у вірші «107. І сие тому ж подобное, о пяных, и о непысьменных» з метою більш різкого осуду і викриття пияцтва, як загальнонародного суспільного зла, підібрав цілу галерею яскравих епітетів і порівнянь, а також подав народні прислів'я, які «особно научают трезвости, гды мовят»:
У цьому ж тематичному циклі поет вмістив характерний для його демократичних поглядів сатирично-викривальний вірш «О урядовых людех, слухаючих ябедников». Характеризуючи життєвий шлях поета, ми уже принагідно зупинялись на віршах «О чернцах и о хотящых в чернечество», які виділені в окрему тематичну групу. Тісно пов'язані між собою і змістом, і стилем дві тематичні соціально-побутового характеру групи «О женах розных, всякого чину их. То есть о добрых и о злых» (№ 119—141) і «О мужех добрых; а болш о злых розных, яко же и назаде положилем о злых многих» (№ 142—167). Тут ми зустрінемо вірші і похвальні, і повчальні, і сатирично-викривальні. Та чи не найбільш оригінальним і самобутнім виступає Климентій Зиновіїв у розділі «О ремесниках розмаитых» (№ 168—214), присвяченому звеличенню праці, детальному описові всіх ремесел сільських і міських трударів. Це гімн праці, хоч ця праця не вільна і трудовий народ пригноблений. Климентій не бачить виходу із соціально-політичного становища, яке склалося на Україні в кінці XVII — на початку XVIII ст. Сорок сім віршів циклу — це сорок сім похвальних слів різним ремеслам і насамперед ремісникам і їх дружинам. Звеличуючи працю, Климентій Зиновіїв не обминає соціальних конфліктів і суперечностей. Дотримуючись притаманного йому принципу контрастного зображення бідних і багатих, він з особливою силою художнього поетичного слова захищає інтереси і права простого трудового народу. Окремі тематичні цикли складають вірші «О зверех розных, и о скотах и о быдлах, и о бестіях» (№ 215—231). 62 вірші «поединковые» (№ 232—294) присвячені різноманітним питанням. Ненависне Климентію Зиновієву чернецтво, від якого він не міг ніяк втекти, не позбавило його тверезого погляду на життя, на соціально-політичні обставини, на долю рідної вітчизни і народу. Климентій виступав за «времена тыхомирные» проти «военных невчасів». Але коли йшлося про захист вітчизни, поет закликає всіх виступити і відстояти її незалежність. У вірші «333. О военных невчасах, и о временах тыхомирных» поет говорить про тяжкі наслідки там, «где проидет зас інде воєнна руина», від якої «не скоро правится впят тая краина». Інтернаціональними почуттями пройняті заключні рядки вірша, написаного полум'яним патріотом своєї батьківщини Климентієм Зиновієвим:
Отже, тематика творів Климентія Зиновієва за широтою охоплення життєвих проблем не мала досі нічого подібного в українській літературі. Це був письменник, який не лише відіграв важливу роль в розвитку української літератури кінця XVII — початку XVIII ст., а й мав велике значення для збагачення книжної української літературної мови на базі народнорозмовної. |