Козацькі літописи

Реферат

В історії української літератури XVII—XVIII ст. визначне місце посідають літописи, головною темою яких було зображення вітчизняної війни українського народу 1648—1654 pp. під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетських загарбників. Поширення цього жанру було зумовлене тим, що він міг найпослідовніше і найповніше відбити знаменні події.

Літописи XVII—XVIII ст. різні за художнім рівнем, способом відображення минулого. Більша за назвами частина — Мгарський, Київський, Хмільницький (від міста Хмільник), Львівський, Межигірський, Добромильський літописи та ряд хронік — це хронологічні описи історичних подій визвольної війни. Окремі з них — Хмільницький, Межигірський, Добромильський та інші — досить стислі, самостійно чи запозичивши дещо з інших джерел розповідають про найважливіші епізоди боротьби українського народу проти польських загарбників. Густинський літопис є в основному переробкою Іпатіївського списку «Початкового літопису» з додатком, що містить опис подій, які відбувалися на Україні протягом війни 1648—1654 pp.

Друга частина літописів — це великі полотна, в яких рельєфно, широкопланово змальовано події визвольної війни 1648—1654 pp. У кожному з них відбилась індивідуальна манера письма авторів, їх погляди на характер визвольної боротьби, її оцінка. Сюди належать твори Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка.

Українські літописці, зображуючи героїчні сторінки боротьби народу проти іноземної навали, намагалися свої твори доводити до сучасності. Маючи перед собою в основному записки чужинців-мандрівників чи польських істориків-хроністів, українські письменники ними не задовольнялися і зверталися до народних творів, у яких історія знайшла своє осмислення. Це допомагало літописцям повніше зображувати події минулого і давати їм певну оцінку. Кожний літописець шукав у фольклорі насамперед те, що відповідало його ідейним інтересам, у чому він вбачав свою ідеологічну опору.