Вірш про Марка Пекельного

Реферат

До сатирично-гумористичних віршованих новел кінця XVIII ст. належить цікава літературна пам'ятка — легенда «Пекельний Марко», в яку відчутно проникають елементи соціально-громадського змісту.

Вперше опублікований 1885 р. журналом «Киевская старина» сатирично-гумористичний вірш про Марка Пекельного записаний був ще в 1835 р. у станиці Тенгинській на Кубані від козака 76-літнього Вакули Губи.

Легенда починається із короткого вступу-звернення до слухачів та визначення основної думки вірша про Марка, який «...чортів у пеклі налякав»:

Козак Марко, «ледар завзятий», не поважав ні батька, ні матері, а тільки пив та гуляв, женихався до чужих жінок, старих людей цурався, не поспішав до церкви.

Одного разу після причастя Марко побачив у сні апостола Петра, який наказав йому йти в пекло, «приструнчити» чортів і цим здобути «душі спасення». Марко мусить оберігатися чортів, Люципера, який «над чортами, як гетьман між козаками»:

Це гумористично-легендарне зображення важкого стану бідних козаків у пеклі дуже подібне було до картини соціально-політичного становища бідного козацтва у XVIII ст., покріпачуваного українською козацькою старшиною і поміщиками.

Апостол Петро наказав Маркові, поживши з чортами, повбивати їх і таким чином визволити звідти козаків,

Аж ось у пеклі з'явився Люципер, який спочатку почав кричати, а потім трохи не розгубився, злякавшись Марка, про якого «куций» (чорт) йому так сказав:

Звертання до Люципера на «ви», величання його «паном» нагадує картини життя земного, алегоричне відтворення яких проявляється в даному вірші. Як не хитрував Люципер, намагаючись привернути на свій бік Марка всілякими лестощами і частуванням, але Марко, вірний наказові боротися з чортами в пеклі, зовсім не збирався брататися з їх підступним Люципером.

Згодившись почастуватися в Люципера, Марко напоїв усіх чортів, а сам пішов визволяти козаків, перед цим пустивши на чортів огонь:

У кінці вірша оповідач додає від себе, що пекло порожнім стояло «сто літ», але коли «козаки почали грішити та господа гнівати», «чорти наплодились та пекло почали робити». Марко і його боротьба з чортами за визволення козаків назавжди запам'яталася «господарям пекла», і тому чорти

Віршована сатирично-гумористична новела про Марка Пекельного, написана розмовною українською мовою, в художніх алегоричних образах відтворює соціальні відносини і класову боротьбу покріпаченого й покріпачуваного козацтва та селянства проти козацької старшини, поміщиків-феодалів на Україні у XVIII ст.

Марко зображений позитивно як заступник «бідних козаків», народний герой, який спочатку виступає один, а потім завершує визволення козаків і перемогу над чортами пекла разом із звільненими козаками.

Поширення вірша «Пекельний Марко» в усній передачі свідчить про велику популярність цього твору серед народу, про близькість народові його алегоричної ідеї визволення «бідних козаків» з пекла — визволення з кріпацького гніту — і в цьому саме полягає його історико-літературне значення.