Лірична поезія XVIII ст.

Реферат

XVIII ст. було новим етапом у розвитку книжної пісні. З'являється ціла плеяда поетів-піснярів; імена деяких відомі і нам. Більш інтенсивними стають зв'язки літературної і фольклорної пісні, поети створюють такі книжні пісні, які стають свіжим словом у пісенному жанрі. Кращі літературні пісні дістають визнання не лише на Україні, а й за її межами.

Одночасно з розвитком літературної пісні розширюється і її ідейний діапазон. Разом з тим у тематику книжної пісні дедалі більше вплітаються релігійні мотиви, не кажучи вже про появу значної кількості духовних пісень — псальм і кантів. Це було, з одного боку, великою завадою на шляху розвитку світської лірики, а з другого — вело до появи пісень тенденційного напрямку, які служили не інтересам народу, а церкві.

Великим стимулом для пожвавлення розвитку літературної поезії, а відтак і книжних пісень було зародження в другій половині XVIII ст. в українській літературі силабо-тонічної системи віршування.

У авторів книжних пісень вже виробляється індивідуальний стиль, що не було ще характерним для XVII ст. Стали відомі імена авторів багатьох пісень. Популярними стають пісні С. Климовського, І. Бачинського, Д. Левицького, А. Семержинського, Ю. Добриловського, Т. Щербицького, Г. Сковороди та ін.

Славнозвісна пісня «Їхав козак за Дунай», яку приписують Семену Климовському, належить до найкращих пісень літературного походження. Текст її вперше був надрукований у російському друкованому збірнику Львова-Прача (1790 p.).

Щодо авторства цієї пісні в літературознавстві точилися дискусії. Як відомо, С. Климовський був автором кількох поетичних творів і міг бути автором згаданої пісні. Такої думки дотримуються відомі дослідники давньої української літератури (М. Петров, В. Перетц та ін.).

Про пісню «Їхав козак за Дунай» зараз важко говорити як про твір літературного походження. Вона записана тоді, коли вже відійшла від літературної канви, прийняла чисто фольклорну основу і книжності в ній залишилось небагато.

Поет Климовський, складаючи текст пісні, не відривався від народнопоетичної стихії. Він обрав найпопулярнішу в народній ліриці, психологічно наснажену тему — розлука закоханих. Уся картина прощання козака, який вирушає на війну, з дівчиною витримана в строгих нормах народної моралі, чистої, світлої, що пропагувалася українським фольклором. Тему прощання козака з коханою поет розв'язував у героїчному плані, поєднавши романтику з лірикою, відвагу козака із задушевною теплотою дівчини.

Пісня «Їхав козак за Дунай» на початку XIX ст. стала відомою у Німеччині, Франції та деяких інших західноєвропейських країнах. Вона була перекладена німецькою мовою і ввійшла в німецьку народнопоетичну творчість як німецька національна пісня.

Поширеною серед освічених кіл була, мабуть, і «Песне светова» І. Бачинського. Її зафіксовано в кількох пісенниках XVIII ст. Вона не перейшла в народ — про це свідчать її розтягнений текст, мова.

Герой пісні сумує на чужині, непривітній і холодній. На батьківщині він залишив батька, матір. Герой проклинає себе за те, що він відірвався від рідного краю і за це йому доводиться зазнавати таких мук. У пісні Бачинського багато книжного, камерного: і в мові, і в способі мислення, і в поглядах на становище людини, яку спіткало горе.

Тепло зустрів народ пісню Ю. Добриловського «Дай же, боже, добрий час». Хоч вона не виділялася новизною теми та композицією, однак у ній добре передано епізоди радісного стану людей у свята чи в час дозвілля. Автор стилізує художньо-поетичну специфіку коломийок, веселих народних пісеньок.

Пісня Я. Семержинського «Кара з неба, серце моє» порушувала одвічну проблему класового світу — нерівність. Через свою убогість хлопець не може одружитись з коханою дівчиною із заможної сім'ї. Він прагне все зробити, аби бути з милою, та одного бажання замало. Семержинський поетично майстерно передає скорботу нещасливця:

Суспільний конфлікт поет розкриває за допомогою різних художніх прийомів, вже добре апробованих у народній пісенності. Малюючи складні життєві ситуації, пісняр прагне висвітлити характер відносин між бідними і багатими і згубні наслідки майнової нерівності для молоді.

Однак у другій частині пісні, де Семержинський посилає свого героя за порадою до бога, різко знижується образність та ідейність, місце життєвості заступає штучність. Заміна прогресивних ідейних мотивів релігійно-моралізаторським філософствуванням негативно позначилась на творі. На жаль, подібне — коли автори після правдивого зображення складних життєвих обставин раптом впадають у релігійні розміркування і моралізаторство — часто зустрічається у книжних піснях XVIII ст., що негативно відбивалось на них.

Поширеними були книжні пісні «Дівчинонько, моя голубойко», «Смутна на серцю хвиля наступает», «Годі ж вам шуміти, зеленії луги», «Далек ти полинеш...» та ряд інших. Окремі з них були доопрацьовані народом і стали фольклорними.

Зворушливо, задушевно, але з гіркотою і болем передає автор пісні «Дівчинонько, моя голубойко» розмову між закоханими, які не матимуть щастя у парі:

За сюжетом — це своєрідна контамінація мотивів і художніх засобів книжних та народних пісень XVII—XVIII ст. Автор, щоб переконливо показати силу кохання хлопця і дівчини і викликати до них співчуття, вживає народне порівняння: «Як рибі без води трудно, так мені без тебе нудно». Загалом поетові вдається накреслити чіткий психологічний малюнок, а також витримати текст пісні в належному ідейному звучанні — твір є різким протестом проти соціальної несправедливості.

Кращі поети добре розбиралися у фольклорних символах та психологічних паралелізмах, розуміючи, що поєднання у змалюванні образів людей з образами природи дає змогу слухачеві краще уявити оспівану постать. Психологічний паралелізм широко використаний у книжній пісні «Смутна на серцю хвиля наступает». Природа тут живе, діє разом з героєм:

Хоч у пісні є ряд мовних та ритмічних недоречностей, однак вона є психологічно напруженою і життєвою. Цьому сприяють створені автором на зразок народнопоетичних паралелізми та наслідувані ним фольклорні мотиви.

Ще виразніше можна побачити, як поети-піснярі XVIII ст. ставляться до паралелізмів і оцінюють їх психологічні та поетичні особливості у пісні «Годі вам шуміти, зеленії луги» невідомого автора: