Економічні закони, категорії
і їх класифікація

Реферат

Економічні закони, їх об'єктивний характер. Відносини економічної власності загалом виражають системну сутність виробничих відносин, а сутність відносин економічної власності як сутність глибшого порядку розкривається в системі економічних законів. Закон і сутність є однорідними (однопорядковими) поняттям.

Сутність — комплекс внутрішньо необхідних, постійних та глибинних зв'язків і відносин, які визначають основні ознаки, особливості й тенденції розвитку певної матеріальної системи.

Сутність, як і закон, розкриває лише глибинні, сталі, внутрішньо необхідні форми зв'язку. Це явище багатогранніше, ніж закон, бо в ньому відображаються також випадкові, нестійкі зв'язки, форми вияву закону. Сутність, а отже, і закон всебічно можуть бути досліджені лише через усі категорії діалектики (кількість і якість, зміст і форму, ціле й частину тощо), насамперед через категорію суперечності, взаємодію її протилежних сторін.

Економічний закон — внутрішньо необхідні, сталі й істотні зв'язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, підсистем і елементів цілісної економічної системи.

Отже, кожен закон пронизаний внутрішньою суперечністю. У свою чергу, суперечність є суттєвим закономірним відношенням між протилежними сторонами.

Економісти, як правило, не дають визначення закону через протиріччя, що неминуче спричиняє поверхове його розуміння. Так, А. Маршалл характеризував закон як вираження суспільних тенденцій, «узагальнення, яке гласить, що від членів будь-якої соціальної групи за певних умов можна очікувати певного способу дій».

Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер. Проте вони істотно відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей — при виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім того, економічні закони, на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість із них тимчасові, минущі. Водночас у дії економічних законів і законів природи певною мірою спостерігається така спільна ознака, як спадковість. Найбільше це стосується законів розвитку продуктивних сил, зокрема головної продуктивної сили — людини, яка успадковує здоров'я, психофізичні якості, морально-етичні норми тощо.

На початкових етапах розвитку капіталістичного суспільства економічні закони реалізуються через стихійну діяльність людей, конкурентну боротьбу подібно до непізнаних сил природи. На сучасному етапі розвитку капіталізму, коли основною формою капіталістичної власності є колективна (акціонерна, кооперативна, державна та ін.), стихійна дія економічних законів доповнюється елементами їх свідомого використання через механізм державного і наднаціонального регулювання економіки, розширення масштабів планомірності в межах гігантських монополістичних об'єднань тощо. Тому розмежовують сутність економічного закону, механізм його дії та механізм використання.

Механізм дії економічних законів — послідовність розвитку внутрішніх суперечностей різних груп та типів економічних законів, а отже, боротьба суперечливих сторін, чинників, що їх визначають, та ін.

Пізнання механізму дії економічних законів є передумовою їх використання.

Механізм використання економічних законів — комплекс заходів, спрямованих на подолання антагоністичних форм розвитку суперечностей (які пронизують закони), формування науково обгрунтованої системи управління народним господарством передусім шляхом використання економічних, правових та адміністративних важелів.

Держава не може скасувати об'єктивні економічні закони, але може створювати передумови для їх розвитку, змінюючи умови. Це досягається вдосконаленням права власності, господарського механізму та за допомогою державного регулювання. Отже, економічні закони не залежать від волі й свідомості людей, але залежать від їх свідомої діяльності.

До системи економічних законів належать такі групи:

1. Закони, які діють упродовж різних історичних періодів. Серед них розрізняють чотири типи законів: всезагальні, загальні, специфічні, стадійні.

Всезагальні економічні закони властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо) і відображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві і технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою.

Загальні закони діють у кількох економічних формаціях (закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу тощо).

Специфічні економічні закони діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливіший з-поміж них — основний економічний закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами (відносинами економічної власності) у взаємодії з розвитком продуктивних сил.

Стадійні закони діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму) або на одному із ступенів стадії. Так, на вищому, державно-монополістичному ступені низхідної стадії діють закон планомірності економічного розвитку, закон одержавлення економіки.

2. Закони різних сфер суспільного відтворення. Так, до законів сфери безпосереднього виробництва належать закон зростання органічної будови капіталу, закон спадної віддачі та ін.; до законів сфери розподілу — закон обернено пропорційної залежності між прибутком і заробітною платою; до законів сфери споживання — закон зростання потреб, закон Енгеля та ін.

3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем.

Економічні категорії. Економічні закони, передусім специфічні, розкривають найглибшу (або внутрішню) сутність економічної системи, а менш глибока її сутність виражається у економічних категоріях.

Економічна категорія — теоретичне вираження, мислена форма економічних, передусім виробничих, відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил, економічних явищ і процесів, які реально існують.

Категорії теоретично відображають не лише окремий аспект (сторону) економічних відносин, а й його зв'язок з відповідним аспектом (стороною) системи продуктивних сил. Залежно від груп та видів економічних законів розрізняють відповідні економічні категорії. Визначальними є категорії суспільного способу виробництва. Так, зміст продуктивних сил утворює ставлення людини до природи, їх взаємодія. Речовим змістом економічної категорії є окремий аспект (сторона) такого ставлення до природи, а суспільною формою — відносини між людьми з приводу привласнення різних об'єктів суспільного відтворення власності у всіх сферах. У кожній такій категорії втілюється діалектична взаємодія виробничих відносин між людьми (відносин економічної власності) з розвитком продуктивних сил, які відображають відносини людини і природи у процесі праці.

Економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж економічні закони. Для економічних законів характерний вищий ступінь пізнання людиною єдності та зв'язку явищ і процесів, вони відображають глибинні, приховані зв'язки й відносини, охоплюють явища і процеси, які виражаються у низці категорій. Іншими словами, внутрішньо необхідний, сталий, суттєвий зв'язок між економічними явищами та процесами, що виражається за допомогою економічних законів, набуває відображення у взаємозв'язку певних економічних категорій. Кожний закон наче групує навколо себе певну кількість (залежно від його складності) економічних категорій.

Оскільки економічні категорії є теоретичним вираженням передусім окремих складових виробничих відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, деяких економічних явищ і процесів, то зміна цих явищ і процесів, розвиток і модифікація виробничих відносин відображаються в русі, плинності економічних категорій. Так, з погляду об'єктів економічної власності й виробництва економічна теорія вивчає виробничі відносини, які виникають між людьми в процесі створення й відтак руху, привласнення не лише матеріальних благ, а й послуг в усіх сферах суспільного відтворення.

Отже, змінність економічних категорій виявляється у появі самого поняття «послуги», різних видів послуг, низки категорій, що виражають їх привласнення у безпосередньому виробництві, обміні тощо. Крім того, зміна самих виробничих відносин виявляється в еволюції різних типів і форм економічної власності.