Необхідність і зміст державних фінансів

Реферат

Набули високого розвитку методи і форми мобілізації коштів та розподілу їх для задоволення потреб населення, удосконалення і розширення виробничих процесіів у державі.

Наприкінці XVIII століття в результаті посилення демократичних засад у житті суспільства з'являється фінансове і насамперед бюджетне право. Мобілізація і використання фінансових ресурсів дістають правовий грунт, стають об'єктом контролю з боку законодавчих структур. Дані про державні фінанси оприлюднюються. Щодо питань мобілізації та використання державних фінансів ведеться жорстока боротьба між правлячими колами і різними соціальними групами населення. Набула розвитку і відокремилася в самостійну галузь знань фінансова наука.

У цей період розширюються межі державних фінансів. Держава стає власником великої кількості майна, цілих галузей економіки, землі, природних багатств. Вона бере на себе забезпечення ряду соціальних потреб населення. З державними фінансами практично стає пов'язаним кожний громадянин.

Сфера фінансової діяльності кожного члена суспільства значно розширюється в умовах ринкової економіки. У зв'язку з цим зростає потреба у спеціальних знаннях, вмінні правильно оцінювати явища і процеси в галузі фінансів, які здійснює держава.

Разом з тим слід пам'ятати, шо фінанси є досить потужним знаряддям в руках державної влади. Використовуючи їх, держава може активно впливати на економічний і соціальний розвиток країни як у позитивному, так і в негативному плані. Фінанси є могутнім економічним інструментом втручання держави в процеси розширеного відтворення, розподілу й перерозподілу частини вартості національного багатства.

Сьогодні фінанси слід розглядати насамперед як економічну категорію, що відображає сукупність відносин, пов'язаних зі створенням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів.

Форми мобілізації ресурсів можуть бути різні. Так, держава мобілізує фінансові ресурси для своїх потреб у формі податків, зборів і платежів. Витрачаються ці ресурси через асигнування на різні заходи загальнодержавного значення, тобто оборону, утворення органів влади і управління, забезпечення громадського порядку, збереження навколишнього середовища, надання громадянам безплатних послуг у сфері освіти, медичної допомоги, оволодіння професією, а також грошових виплат у формі допомоги.

В економічному житті держави фінанси є досить складним явищем. За допомогою їх держава перерозподіляє значну частину валового внутрішнього продукту, який виступає головним об'єктом фінансових відносин. У зв'язку з цим фінанси прийнято розглядати як систему відносин, що склалася в суспільстві в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. З одного боку, суб'єктом цих відносин є держава, а з іншого — населення і підприємницькі структури. Держава для виконання властивих їй функцій повинна мати у своєму розпорядженні певну величину фінансових ресурсів, що створюються в її народногосподарському комплексі. З цією метою вона здійснює свою фінансову діяльність, законодавчо визначаючи форми мобілізації доходів і витрат для досягнення економічного і соціального прогресу в державі.

За допомогою фінансів і фінансової політики, стратегія і тактика якої змінюються залежно від характеру й спрямованості панівної економічної доктрини, здійснюється багатосторонній регулювальний вплив на ринкові відносини й процес розширеного відтворення. Державні фінанси опосередковують мобілізацію і використання майже 50 відсотків усіх фінансових ресурсів в державі і містять різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси включають бюджети різних рівнів, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності, державний кредит, державне особисте і майнове страхування.

Усі ланки державних фінансів мають власну сферу функціонування, однак вони тісно пов'язані між собою. Основу державних фінансів становлять фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності. Тут створюється більш як 35 відсотків валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. В умовах становлення ринкової економіки частка державного сектору зменшуватиметься, однак ще тривалий час цьому сектору належатиме вирішальна роль у процесах розподілу і перерозподілу, здійснюваних за допомогою фінансів.

Принципи побудови бюджетної системи держави регулюються бюджетним законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі.

Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Державному бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічної діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте бюджет — дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу структури бюджетної системи держави.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають суто цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою складовою частиною фінансової системи України, яка перебуває на стадії становлення.

Державний кредит являє собою заборгованість держави перед своїми громадянами і господарськими структурами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Великий борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Він лягає тягарем на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування боргу.

Державне майнове і особисте страхування є одним з методів створення страхових фондів для збереження майна громадян і господарських структур. Держава виступає страховиком і розпорядником страхових фондів.