У бюджетній сфері на своє вирішення чекають такі важливі питання, як: — розширення дохідної частини бюджетів за рахунок збільшення прямих і скорочення непрямих податків; — здійснення заходів щодо економії державних коштів, скорочення бюджетних видатків, удосконалення форм і методів їх фінансування; — вжиття заходів щодо скорочення бюджетних дотацій і субсидій, переходу до надання фінансової допомоги безпосередньо споживачам; — раціоналізація мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, що утримуються за рахунок держави, розширення їх фінансування за рахунок позабюджетних джерел; — визначення оптимального обсягу бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень шляхом визначення підприємств, які в умовах ринку не можуть забезпечити розширення відтворення; — скорочення бюджетних видатків на управління завдяки раціональній побудові й використанню апарату владних структур. Важливою умовою успішного функціонування бюджетної системи має стати поглиблення реформи бюджетних взаємовідносин між центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за розв'язання економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративно-територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків і доходів. Для реалізації цього положення буде визначено розмір гарантованого рівня витрат на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних утворень. Забезпечення такого рівня має здійснюватися з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу й використання фінансових ресурсів, які створюються на відповідній території, та перерозподільчих міжрегіональних процесів. Потребує також удосконалення дохідна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, їхня кількість і база оподаткування мають бути стабільними. Загалом система оподаткування має забезпечити оптимізацію структури розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет у межах 35—37 відсотків від ВВП. Дохідна частина бюджету має набувати стабільності й забезпечити обов'язковість і рівномірність у сплаті податків усіма юридичними та фізичними особами, неприпустимість будь-яких проявів дискримінаційного ставлення до окремих платників. Удосконалення системи мобілізації доходів до бюджетів потребує змін щодо надання пільг деяким платникам. Надмірна перевантаженість чинного податкового законодавства великою кількістю пільг призводить до викривлень економічних умов господарювання різних суб'єктів господарювання і невиправданого перерозподілу доходів. Нагальними щодо вдосконалення чинної системи мобілізації доходів є потреба законодавчого забезпечення захисту прав платників податків, розробка норм і правил ведення обліку та форм звітності для цілей оподаткування з використанням міжнародних стандартів. Усе це має бути відображено в Податковому кодексі України. Провідна роль у системі державних фінансів належить фінансам державних підприємницьких структур. Тут створюється понад 40 відсотків від валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. За умов розвитку ринкової економіки частка державного сектору зменшуватиметься, однак ще тривалий час цьому сектору належатиме визначальна роль у процесах розподілу й перерозподілу, що здійснюються за допомогою фінансів. Державні підприємницькі структури зосередили значні фонди фінансових ресурсів. Однак в розрізі окремих підприємств кошти розміщені нерівномірно, тому можливості їх розширення й розвитку неоднакові. Нерівномірність фінансового забезпечення деяких державних підприємств за рахунок власних ресурсів пов'язана як з внутрішніми факторами, так і з зовнішніми. До числа внутрішніх факторів належать собівартість продукції, її якість, рівень організації виробництва тощо. До зовнішніх — система оподаткування, ліцензування, насиченість ринку товарами певної групи, платоспроможність покупців. Держава, використовуючи фінансові методи, може регулювати темпи й пропорції розвитку окремих галузей економіки. Для цього використовується насамперед податковий механізм. Надаючи податкові пільги, держава сприяє збільшенню власних фінансових ресурсів підприємств, розширенню їхніх фінансових можливостей. Здійснюючи регулювання темпів розвитку певних галузей економіки, вона може створювати сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна створювати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення технополісів, спеціальних економічних зон тощо. Найзначніші можливості щодо використання фінансів державних підприємств для розвитку економіки закладені в удосконаленні організації та управління в самих підприємницьких структурах. Адже управління фінансовими ресурсами безпосередньо на державних підприємствах має досить слабку методичну й організаційну забезпеченість. В Україні немає досвіду сучасного управління фінансами державних підприємств. Увесь досвід організації і управління фінансами в умовах централізованої економіки виявився для ринку непридатним. Вочевидь постало невміння прогнозувати фінансові показники та ефективно використовувати власні фінансові ресурси. Нині державні підприємницькі структури володіють 15—20 відсотками всіх фінансових ресурсиів держави. Ці значні кошти за відсутності з боку управлінського персоналу досвіду та вміння ефективно їх використовувати стають одним із факторіів фінансової нестабільності в державі. До 40 відсотків одержаного прибутку використовується на заохочення й інші не пов'язані з розвитком виробництва цілі. Водночас треба вжити дієвіших та ефективніших заходів щодо посилення платіжної дисципліни й відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за своєчасне здійснення розрахунків та виконання договірних зобов'язань. Несвоєчасне проведення розрахунків створює значні труднощі для фінансового забезпечення господарської діяльності. Значно обмежує вплив фінансів на розвиток економіки бартеризація господарських зв'язків. Бартер як антиекономічне явище є ознакою скорочення фінансових можливостей підприємства і водночас неконтрольованим перерозподілом фінансових ресурсів між господарськими структурами, а також фактором тінізації економіки. Для ліквідації бартерних операцій необхідно вжити рішучих заходів як економічного, так і адміністративного впливу. У системі державних фінансів виникла та розвивається нова підсистема, яка одержала назву "Централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення". У 2000 році було реформовано Фонд соціального страхування і створено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Реформовано також Фонд сприяння зайнятості населення і створено Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. |