Державні соціальні стандарти і нормативи

Реферат

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

— нормативи раціонального споживання — рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;

— нормативи мінімального споживання — соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг виходячи із соціальних або фізіологічних потреб;

— статистичні нормативи — нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України й законами України.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.

Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки.

З цією метою визначаються:

— перелік послуг, які надаються закладами соціального обслуговування і фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів і соціальних фондів;

— норми соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів і дітей, які перебувають на утриманні держави;

— норми харчування та забезпечення непродовольчими товарами у державних і комунальних закладах соціального обслуговування.

Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг і розмірів плати за житло й житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.

До них належать:

— гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від одержуваного доходу;

— соціальна норма житла й нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;

— показники якості надання житлово-комунальних послуг.

Державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв'язку включають:

— норми забезпечення транспортом загального користування;

— показники якості транспортного обслуговування;

— норми забезпеченості населення послугами зв'язку.

До державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я включаються:

— перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;

— нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних і профілактичних процедур;

— показники якості надання медичної допомоги;

— нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;

— нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;

— нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;

— нормативи санаторно-курортного забезпечення;

— нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.

До державних соціальних нормативів у сфері забезпечення навчальними закладами включаються:

— перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

— нормативи граничного наповнювання класів, груп і співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах;

— норми матеріального забезпечення навчальних закладів і додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів.

До державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури включаються:

— перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;

— показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;

— нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами та установами культури.

До державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту включаються:

— перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами;

— нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту.

До державних соціальних нормативів у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування включаються:

— нормативи забезпечення населення побутовими послугами;

— показники якості надання побутових послуг;

— нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;

— показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування.

Держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

— мінімальний розмір заробітної плати;

— мінімальний розмір пенсії за віком;

— неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

— розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.