Доходи державного бюджету

Реферат

Другим за величиною джерелом надходжень до державного бюджету є податок на прибуток (доходи) підприємств. Найбільш значною була його частка в 1992—1994 роках: у 1992 році — 19,4 відсотка, у 1993 році — 21,9 відсотка, у 1994 році — 19,2 відсотка. У 1995—1996 роках його частка зменшилася і стала в 1995 році — 16,8 відсотка, у 1996 році — 12 відсотків, що було спричинено зростанням числа збиткових підприємств, зниженням рентабельності продукції.

У зв'язку з законодавчими змінами цього податку в 1997—1998 роках він став зараховуватись до доходів місцевих бюджетів. Але з 1999 року знову став розподілятися між державним і місцевими бюджетами, і його частка в доходах державного бюджету в цьому році становила 7,8 відсотка, у 2002 році — 19,7 відсотка.

Третє за значенням дохідне джерело державного бюджету — акцизний збір. У 1992—1997 роках його частка в доходах державного бюджету була відносно стабільною: у 1992 році — 4,3 відсотка, у 1993 році — 4,4 %, 1994 році — 4,7 %, у 1995 році — 3,9 %, у 1996 році — 4,5 %, у 1997 році — 4,6 %. У 1998 році питома вага його значно зросла і склала 8 відсотків, у 2002 році вона дещо збільшилась і становила 9,4 відсотка.

Прибутковий податок з громадян був важливим дохідним джерелом державного бюджету в 1994—1996 роках, а також в 1999 році. Так, в 1994 році його частка становила 4,5 відсотка, в 1995 році — 9,4 відсотка, в 1996 році — 10,3 відсотка, а в 1999 році — 6,7 відсотка. У 1992—1993 роках, а також в 1997—2002 роках цей податок повністю зараховувався до місцевих бюджетів.

Доходи від зовнішньоекономічної діяльності (в основному це ввізне мито) також мають чималу питому вагу у надходженнях державного бюджету, хоча спостерігається їх значне коливання за роками. Так, якщо в 1992 році їх частка становила 1,1 відсотка, то в 1993 році вона збільшилася до 7,6 відсотка, а в 1994 році скоротилась більш ніж наполовину — до 3,5 відсотка. У 1995 році така частка зросла до 5,2 відсотка, а в 1996 році знову зменшилася до 3,5 відсотка. У 1998—2002 роках мало місце поступове зростання питомої ваги цих доходів.

Останніми роками підвищується роль неподаткових джерел формування державного бюджету, зокрема надходжень коштів від приватизації державного майна, рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, та різниці в цінах за природний газ, відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України та інших. В цілому частка неподаткових надходжень державного бюджету в 1998 році становила 13,2 відсотка, а в 2002 році — 27,9 відсотка.

Частка державних цільових фондів у загальній сумі надходжень до державного бюджету поступово зменшується. У 1998 році вона становила 20,8 відсотка, у 2002 році — 0,5 відсотка.

Збільшення доходів державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу.

Необхідною умовою зміцнення дохідної бази бюджетів усіх рівнів є невідкладне прийняття Податкового кодексу, проведення на його основі радикальної податкової реформи. Метою реформи є реалізація триєдиного завдання:

— відчутно послабити податковий тиск;

— спростити процедури податкового адміністрування;

— створити надійний захист прав платників податків.

Передбачене Податковим кодексом зниження податкового навантаження має проводитися поетапно. Вже у 2003 році має бути забезпечено:

— скорочення кількості податків та зборів (обов'язкових платежів) з 39 до 23;

— зниження з 20 до 17% ставки податку на додану вартість;

— зниження з 30 до 25% ставки податку на прибуток підприємств;

— введення нової шкали ставок оподаткування громадян прибутковим податком;

— зниження з 30 до 15% ставок оподаткування дивідендів;

— зменшення розміру ставок нарахувань на фонд оплати праці, що спрямовуються у соціальні фонди, при збереженні передбачених законодавством соціальних гарантій;

— удосконалення практики справляння акцизного збору, зокрема в частині поліпшення його адміністрування та запровадження індексації ставок з урахуванням індексу споживчих цін;

— удосконалення процедур відшкодування ПДВ, забезпечення належної прозорості цього процесу.

У процесі здійснення податкової реформи передбачається скасування податкових пільг, які надаються за галузевим принципом, а також припинення економічних експериментів, пов'язаних з пільговим оподаткуванням.

Одночасно повинні бути передбачені можливості стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання незалежно від того, до якої галузі вони належать, а також звільнення від оподаткування доходів громадян, що інвестуються у цінні папери.

Потребують подальшої фіскальної підтримки спеціальні (вільні) економічні зони, а також території пріоритетного розвитку та зі спеціальним режимом інвестування, які довели свою спроможність залучати та ефективно використовувати інвестиційні ресурси, в т. ч. й іноземні.

Уряд повинен визначитися з доцільністю та економічною ефективністю вжиття інших важливих заходів податкової реформи:

— введення (поетапне) податку на нерухоме майно;

— введення єдиного соціального податку;

— поступове підвищення до 5 млн. грн. на рік обсягів реалізації продукції, за які суб'єкти підприємництва сплачують єдиний податок;

— запровадження диференційованої ставки ПДВ на різні групи товарів та послуг, зокрема суттєвішого зниження ставок ПДВ на товари і послуги першої необхідності;

— скасування неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з одночасним компенсуючим підвищенням рівня доходів у всіх сферах діяльності;

— звільнення експортерів високотехнологічної продукції від сплати податку з прибутку на приріст обсягів експортної продукції порівняно з попереднім роком.

Реформування податкової системи має супроводжуватись ефективними структурними заходами, спрямованими на досягнення необхідної результативності політики доходів. До них належать:

— виключення негрошових розрахунків та будь-яких форм взаємозаліків з практики виконання бюджетів усіх рівнів;

— заборона реструктуризації або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), а також встановлення мораторію на надання пільг в оподаткуванні;

— реструктуризація та списання зобов'язань держави у відшкодуванні податку на додану вартість з урахуванням обсягів вже проведеної реструктуризації та списання заборгованості відповідних платників податків перед бюджетом;

— зменшення обсягу простроченої заборгованості (недоїмки) з податкових платежів до бюджетів усіх рівнів за рахунок суттєвого поліпшення стану збирання податків і неподаткових надходжень на основі застосування сучасних технологій податкового адміністрування;

— удосконалення системи розрахунків підприємств паливно-енергетичного комплексу з бюджетом;

— збільшення доходів від державної частки власності за рахунок ефективнішого її використання;

— підвищення ефективності приватизації державного і комунального майна з дотриманням відкритості та прозорості її процедури, забезпечення приватизації об'єктів за їх реальною ринковою вартістю, подолання зловживань, що мають місце у цій сфері.