Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з курсу «Фінанси»

Бюджетна система і бюджетний устрій

Реферат

На главную
Реферати з курсу «Фінанси»

Основним джерелом доходів зведеного бюджету є податок на додану вартість. Його питома вага в загальній сумі доходів зведеного бюджету і у ВВП була найвищою в 1992—1993 роках — відповідно 39,6 відсотка та 34,7 відсотка і у ВВП — 9,7 та 11,6 відсотка. Зростання частки ПДВ у ВВП в 1993 році стало наслідком зростання надходжень від цього податку в поточних цінах більш високими темпами, ніж ВВП.

У 1994—1995 роках за питомою вагою у доходах бюджету і у ВВП цей податок поступається податку на доходи (прибуток) підприємств. У 1996 році порівняно з 1995 роком частка ПДВ у доходах зведеного бюджету майже не змінюється, а в 1997 році дещо зростає.

У 1998—1999 роках роль ПДВ як основного дохідного джерела зберігається. Його частка в загальних надходженнях бюджету становила відповідно 26,2 і 25,8 відсотка, а у ВВП — 7,2 та 6,6 відсотка. У 2002 році частка ПДВ у ВВП — 6,2 відсотка.

Податок на прибуток (доходи) підприємств є другою за значенням складовою дохідної частини зведеного бюджету. Його частка в доходах бюджету і у ВВП зростала до 1994 року (з 22,7 відсотка в 1992 році до 33,3 відсотка в 1994 році й у ВВП відповідно з 5,5 до 11,9 відсотка). Починаючи з 1995 року частка цього податку у доходах бюджету і у ВВП починає знижуватися: з 29,5 відсотка у 1995 році до 20,0 відсотка в 1998 році і 18,8 відсотка в 1999 році. У 2002 році його частка — 15,5 відсотка.

Прибутковий податок із громадян є третім за значенням джерелом доходів зведеного бюджету. У 1992 році цей податок становив 12,2 відсотка доходів бюджету і 3,0 відсотка від ВВП, у 1993 році він різко знизився: до 5,8 відсотка у доходах бюджету і до 1,9 відсотка від ВВП. Із 1994 року спостерігається тенденція поступового зростання частки цього податку. Вона зросла з 9,7 відсотка загальної суми доходів у 1995 році до 12,6 відсотка в 1998 році і до 17,8 відсотка в 2002 році.

Динаміка прибуткового податку з громадян залежить від рівня особистих доходів. Тому із підвищенням номінальної заробітної плати зростає частка цього податку в загальній сумі доходів бюджету.

Акцизному збору належить четверте місце серед податкових джерел формування дохідної частини зведеного бюджету. Його частка в доходах бюджету і у ВВП протягом 1992 і 1993 років зростала. Протягом 1994 і 1995 років частка акцизного збору скорочується (в доходах бюджету з 5,1 відсотка у 1993 році до 3,9 відсотка у 1994 році й 2,5 відсотка у 1995 році). Протягом 1996—1999 років питома вага акцизного збору у доходах бюджету і у ВВП зростає: з 2,8 відсотка в 1996 році (у ВВП з 0,8 відсотка) до 6,7 відсотка у 2002 році (у ВВП до 1,4 відсотка). Причому важливим є зростання частки його у ВВП, шо свідчить про позитивні зрушення у надходженнях від зазначеного податку, а не просто про структурні зміни.

Крім податкових надходжень до бюджету (у 2002 році вони становили 74,7 відсотка від загальних доходів), важливим дохідним джерелом є неподаткові надходження, які значно зросли за останні роки й становили в 2002 році 27,0 відсотка від загальної суми доходів і 7,0 відсотка від ВВП.

Надходження до державних цільових фондів, які включаються до складу бюджету, скорочуються, шо пов'язано насамперед зі скасуванням збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. У 2002 році ці надходження становили 2,1 відсотка загальних доходів зведеного бюджету і 0,5 відсотка ВВП.

За період 1992—2002 років відбулися суттєві структурні зрушення у видатках зведеного бюджету. Найбільшими за обсягом є видатки на фінансування соціально-культурних закладів, причому спостерігається тенденція до їх суттєвого зростання: з 12,6 відсотка (у ВВП — 4,8 відсотка) в 1992 році до 26,3 відсотка в 1999 році (у ВВП — 7,1 відсотка). За роками динаміка їх частки у ВВП була така: 1992 рік — 4,8 відсотка, 1993 рік — 9,3 відсотка, 1994 рік — 11,1 відсотка, 1995 рік — 11,4 відсотка, 1996 рік — 9,8 відсотка, 1997 рік — 10,6 відсотка, 1998 рік — 8,5 відсотка, 1999 рік — 7,1 відсотка, 2002 рік — 8,8 відсотка.

Другим за величиною напрямом витрат зведеного бюджету є витрати на соціальний захист населення, які становили у 1992 році 18,7 відсотка загальної суми витрат і 7,1 відсотка ВВП. У 1993 році витрати збільшилися до 31,5 відсотка від усіх витрат і до 12,2 відсотка ВВП. У подальші роки їхня частка знижувалася і в 1999 році становила 12 відсотків від усіх витрат зведеного бюджету. За роками динаміка їх частки у ВВП була такою: 1992 рік — 7,1 відсотка, 1993 рік — 12,2 відсотка, 1994 рік — 5,8 відсотка, 1995 рік — 6,1 відсотка, 1996 рік — 5,0 відсотка, 1998 рік — 4,1 відсотка, 1999 рік — 3,2 відсотка, 2002 рік — 5,5 відсотка.

Набагато зменшилися витрати на розвиток економіки. Так, якщо в 1992 році вони становили 37,2 відсотка загального обсягу видатків зведеного бюджету і 14,2 відсотка ВВП, то в 1999 році — 17,1 відсотка всіх видатків і 4,6 відсотка ВВП. За роками динаміка їх питомої ваги у ВВП була такою: 1992 рік — 14,2 відсотка, 1993 рік — 9,4 відсотка, 1994 рік — 8,6 відсотка, 1995 рік — 5,8 відсотка, 1996 рік — 6,0 відсотка, 1998 рік — 5,5 відсотка, 1999 рік — 4,6 відсотка, 2002 рік — 3,2 відсотка.

І без того незначна частка видатків на розвиток науки у 1999 році скоротилася проти 1992 року в 4 рази і становила лише 0,2 відсотка ВВП (у 1992 році — 0,8 відсотка).

У 1992 році були майже відсутні видатки бюджету на обслуговування державного внутрішнього боргу (тоді вони становили лише 0,1 відсотка ВВП). Зовсім не було видатків на обслуговування державного зовнішнього боргу. У 1999 році видатки на обслуговування державного зовнішнього боргу зросли до 1,4 відсотка ВВП і до 5,2 відсотка загальної суми видатків, а видатки на обслуговування державного внутрішнього боргу збільшилися до 1,0 відсотка ВВП і до 3,6 відсотка загальної суми видатків. Отже, в цілому видатки на обслуговування державного боргу становили в 1999 році 8,8 відсотка ВВП. Ці видатки за своїми обсягами у 1999 році досягли 74,2 відсотка обсягу видатків на соціально-культурні заходи. У 2002 році такі видатки дещо зменшилися.

Слід відзначити темпи зростання витрат на утримання органів законодавчої і виконавчої влади. Якщо в 1992 році вони становили 0,4 відсотка ВВП (або 1,1 відсотка всіх видатків бюджету), то в 1999 році вони зросли до 1,2 відсотка ВВП (або 4,4 відсотка бюджетних витрат), тобто в 4 рази.

Динаміка видаткової частини зведеного бюджету свідчить, що найвищими темпами зростали видатки на обслуговування державного боргу, на управління, видатки на правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави.

Найнижчими темпами збільшувались (у порядку зростання) видатки на розвиток економіки, на науку, соціальний захист населення та оборону.

Особливо негативно на стан бюджету і економіки в цілому вплинуло те, що найвищими темпами порівняно з усіма іншими статтями видатків протягом 1992—1999 років зростали видатки на обслуговування державного боргу. Це відволікало значні бюджетні ресурси від їх продуктивного використання.