Основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є: — відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва; — збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і довільної практики регулювання орендних відносин тощо); — відсутність реальних і дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки; — надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності; — невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу; — надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів господарювання. Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ — про необхідність формування й проведення державної політики щодо підтримки малого підприємництва, що відповідає стратегічним векторам розвитку економіки. Нині більшість підприємців відчуває дефіцит фінансових ресурсів, про що свідчать результати опитування початківців і вже діючих підприємців: 75 відсотків їх серед інших проблем ставлять дефіцит фінансових ресурсів на перше місце. Тому стає зрозумілим, що необхідна активна державна фінансова підтримка малого підприємництва. Її можливо здійснювати у таких напрямах: — пряме державне фінансування та кредитування суб'єктів малого підприємництва; — встановлення пільг в оподаткуванні; — державне гарантування кредитів для суб'єктів малого підприємництва; — стимулювання підтримки сектору малих підприємств із боку підприємницьких організацій: банків, страхових компаній, корпорацій. Пряме державне фінансування та кредитування малого підприємництва передбачає надання малим підприємствам коштів із бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів. До переваг цього методу слід віднести: — адресність, при використанні якої можна визначити конкретне підприємство, котрому надається допомога; — оперативність — прискорена процедура надання фінансової підтримки порівняно з іншими методами; — гнучкість — при наданні коштів диференціюється розмір допомоги, її строк, вартість та інші характеристики відповідно до умов конкретного підприємства. Серед недоліків основними є зростання витрат бюджету, малі розміри допомоги через дефіцит бюджетних ресурсів. Використання методу може здійснюватися в таких формах: — субсидування. Передбачає безповоротне надання коштів малому підприємству для покриття ним своїх витрат чи збільшення прибутків. Використання субсидування обтяжливе для бюджету країни і є найменш ринковим елементом фінансової підтримки, оскільки воно частково стримує ринковий механізм регулювання суспільного виробництва і може застосовуватися лише до тих підприємств, існування яких доцільне і виправдане з точки зору держави; — кредитування. Передбачає надання кредитів на пільгових умовах сфері малого бізнесу. Суб'єктами державного кредитування повинні бути ті малі підприємства, які не в змозі отримати кошти на фінансовому ринку чи використати власні нагромадження; — пайове фінансування. Передбачає фінансування лише певної частини від потреби в коштах малого підприємства за рахунок ресурсів бюджетів чи державних цільових фондів. Інша частина фінансується за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Важливим методом фінансової підтримки малого підприємництва є надання пільг в оподаткуванні. Пільги в оподаткуванні малих підприємств доцільно було б встановити за такими напрямами: — зменшення податку на прибуток малих підприємств за рахунок оподаткування за меншими ставками прибутку, який використовується на розширення виробництва; — введення прогресивного оподаткування прибутку підприємств та організацій; — забезпечення для малих підприємств можливості списувати на валові витрати більшу частину вартості основних виробничих фондів на початкових етапах своєї діяльності за рахунок наступного періоду; |