Середній період неоліту

Реферат

Середній період історії неолітичного населення, що жило на сучасній території України, охоплює IV тисячоліття до н. е. Цей час був насичений важливими подіями, пов'язаними передусім зі значним посиленням ролі пізньокроманьйонських племен дніпро-донецької культури.

Племена дніпро-донецької культури у IV тисячолітті до н. е. заселяли всю долину Середнього Подніпров'я, Надпоріжжя, Лівобережну Україну, середню течію Сіверського Дінця і значну частину Полісся. Поселення цих племен відомі і в південно-східних районах Білорусії. Лише в межах України виявлено понад 200 поселень і стоянок дніпро-донецьких племен. Досліджено близько 20 могильників — Маріупольський в Приазов'ї, Микільський, Лисогірський, Вовнизький І, II, Вільнянський (у Надпоріжжі), Дереївський (на Середньому Дніпрі) та ін. Із числа дніпро-донецьких поселень, що дали найповнішу колекцію знахідок, можна назвати Бондариху на Сіверському Дінці, Собачки в Надпоріжжі, Бузьки на Черкащині, Микільську Слобідку в Києві, Грині на р. Тетереві, Моству на Східній Волині та ін. При розкопках цих пам'яток зібрано велику кількість найрізноманітніших знахідок — знарядь праці, предметів озброєння, прикрас, кераміки тощо.

Основною ознакою, за якою визначається район поширення дніпро-донецьких племен, є своєрідна кераміка з так званою гребінцево-накольчастою орнаментацією. В цілому глиняний посуд дуже примітивний, часто ще гостродонний, але вже добре орнаментований різними візерунками прямолінійно-геометричного стилю. Орнамент виконувався по сирій глині відбитками дрібнозубчастого гребінця, наколами або насічками крем'яною пластиною, зрідка він прокреслювався гострою паличкою чи шилом. Гребінцево-накольчаста орнаментика дніпро-донецької кераміки — своєрідна і в інших неолітичних культурах Східної Європи не зустрічається.

У кроманьйонських племен дніпро-донецької культури склався обряд поховання в колективних усипальницях. Своєрідний тип гребінцево-накольчастої кераміки, особливий тип поховальних споруд, обряд поховання та ряд інших ознак виділяють дніпро-донецькі племена в окремий етнографічний комплекс неолітичного часу. Територіально він був найбільшим на сучасній території України.

Дніпро-донецькі племена займалися в основному мисливством і рибальством, але вже знали свійських тварин. Роль скотарства в житті населення окремих районів дніпро-донецької культури була неоднакова — від мінімальної на півночі до досить значної на півдні. У поселеннях Надпоріжжя того часу попит на м'ясо на 80—95% задовольнявся за рахунок свійського стада, тому полювання тут мало вже епізодичний характер. На фрагментах кераміки з поселення Віта-Литовська в районі Києва виявлено відбитки культурного ячменю, що свідчить про існування початкової форми землеробства.

Численне населення дніпро-донецької культури ще в другій половині раннього неоліту почало просуватися по Дніпру на південь, зокрема в Надпоріжжя, заселене в той час південними племенами сурської культури. Почався складний процес взаємоасиміляції і витіснення аборигенів, який зрештою закінчився на користь північних пришельців. У середині IV тисячоліття до н. е. дніпро-донецькі племена проникли далі на південь, аж до Приазов'я і в Північний Крим.

Отже, середній період неоліту на території України був часом значного переважання серед первісного населення північного кроманьйонського елемента, зокрема племен дніпро-донецької культури, які заселили все Подніпров'я і прилеглі райони, витіснивши звідти носіїв більш південних культур.

Просунувшись далеко на південь, дніпро-донецькі племена встановили контакти з енеолітичним населенням Кавказу і племенами трипільської культури, які на початку IV тисячоліття до н. е. розселилися на території племен буго-дністровської культури.

З розвитком міжплемінних зв'язків на дніпро-донецьких поселеннях у межах сучасної Черкащини і Надпоріжжя з'являється типовий трипільський посуд, а в могильниках Надпоріжжя, зокрема Микільському, виявлено перші прикраси з трипільської міді. Очевидно, з Кавказу до Приазов'я та Подніпров'я потрапляють і такі довізні речі, як кам'яні булави, прикраси з гешіру — мінералу, відомого лише на Кавказі. В Надпоріжжі знайдено й перші прикраси з золота. Все це, безперечно, свідчить про значні зрушення в соціальній структурі дніпро-донецьких племен, у яких, можливо, вже склався інститут старійшин і патріархальні відносини були більш розвинуті, ніж у сусідніх племен, навіть у трипільського населення мідного віку.

Загалом історія дніпро-донецьких племен налічує близько 2 тис. років. Виникнувши у другій половині V тисячоліття до н. е., вони існували до середини другої половини III тисячоліття до н. е., а на північніших землях України і в Білорусії, очевидно, до кінця III тисячоліття до н. е.

Дніпро-донецькі племена Надпоріжжя і Приазов'я, в яких провідною галуззю господарства стало скотарство і з'явилися в ужитку вироби з міді, вже, власне, почали переходити на енеолітичний етап історичного розвитку. Цей процес, однак, був перерваний на початку пізнього неоліту появою в Подніпров'ї нових груп населення.