Племена енеолітичної епохи (мідний вік)

Реферат

Енеоліт — мідно-кам'яна епоха, що була перехідною від кам'яного віку до епохи бронзи. На сучасній території України енеолітична епоха припадає на IV—III тисячоліття до н. е. Це був якісно новий період розвитку продуктивних сил та виробничих відносин первісного суспільства, час дальшого вдосконалення відтворюючих форм господарства — землеробства та скотарства. На зміну примітивному, мотичному землеробству неолітичної епохи прийшло значно продуктивніше землеробство з використанням рала і тяглової сили. Дальший розвиток енеолітичними племенами скотарства зумовив потребу його спеціалізації за окремими галузями; з'явилося вівчарство та конярство. Поряд з традиційним домашнім ремеслом виникли спеціалізовані галузі общинного ремесла, продукція якого йшла на задоволення потреб первісної общини в цілому. Яскравим показником розвитку енеолітичних племен є те, що вони освоїли нову сировину, оволоділи першим металом — міддю. Добування міді, особлива технологія її обробки викликали до життя нову галузь виробничої діяльності — первісну металургію міді.

Зростання загального обсягу суспільного виробництва сприяло нагромадженню общинного багатства, що в свою чергу відкривало широкі можливості для міжплемінного обміну. Дальший розвиток суспільного виробництва, поліпшення на його основі общинного добробуту стимулювали зростання чисельності населення. Разом з тим відповідно збільшувалися розміри енеолітичних поселень та їх кількість.

Значне зростання кількості поселень й відносне перенаселення викликали сегментацію енеолітичних племен та їх розселення на нові землі. Все це не могло не позначитися на вдосконаленні суспільної організації енеолітичних племен.

Енеоліт був періодом розквіту патріархальних суспільних та сімейних відносин, що зрештою спричинилося до формування великих, спільних за походженням міжплемінних об'єднань, які займали значні території. Відносне перенаселення при низькому рівні розвитку продуктивних сил зумовлювало виникнення міжплемінних сутичок та війн. Про це свідчить як зросла рухливість енеолітичних племен, так і поява значної кількості кам'яної та металевої зброї, спорудження перших укріплень. Великі зрушення в економічному та суспільному житті енеолітичного населення знайшли відповідне відображення і в складних ідеологічних уявленнях, а також у розвитку тогочасного мистецтва.

Енеолітична епоха, як і епоха неоліту, характеризується нерівномірністю господарського та суспільного розвитку тогочасного населення. Поряд з передовими племенами з енеолітичним укладом культури та побуту існували племена з відносно відсталим, неолітичним характером господарства та культури, що підтверджується різним рівнем їх матеріальної і духовної культури. В епоху енеоліту в лісостеповій та степовій смугах Правобережної України проживали землеробсько-скотарські племена трипільської культури, культур Гумельниця, лійчастого посуду та кулястих амфор, у лісостеповій та степовій смугах Лівобережжя — рибальсько-скотарські племена неолітичної дніпро-донецької культури, а в пізніші часи — скотарські племена середньостогівської та ямної і скотарсько-землеробські племена кемі-обинської культур. У північній поліській смузі сучасної території України, як і в епоху неоліту, продовжувало жити мисливсько рибальське населення, зокрема культури ямково-гребінцевої кераміки.

Провідну роль серед енеолітичних племен не тільки сучасної території України, а й усієї Східної Європи відігравали племена так званої трипільської культури. Це пояснюється передусім проміжним географічним положенням трипільців між енеолітичними племенами Центральної Європи та Балкан, з одного боку, і численними енеолітичними племенами Східної Європи — з другого. Саме тому, а також завдяки зв'язкам з сусідніми племенами історія трипільців пов'язала в один ланцюг історичного розвитку західноєвропейські та східноєвропейські енеолітичні племена.

Трипільські племена пройшли довгий шлях розвитку, протягом якого відбулися значні зміни в характері їхньої матеріальної культури, в територіальному розташуванні та розселенні, а також в їх оточенні. Тому історію трипільських племен, як і решти племен енеолітичної епохи сучасної території України, учені поділяють на окремі хронологічні періоди: ранній, середній та пізній.