Пізній період енеолітичної епохи припадає майже повністю на III тисячоліття до н. е. В цей час відбувалися дальші зміни в культурно-етнічному середовищі й історії тогочасних цлемен. Істотні зміни сталися насамперед у господарському та суспільному житті пізньотрипільських племен: постійне зростання чисельності населення змушувало трипільців розширювати свою територію, заселяти нові землі. Розселення проходило в нових історичних умовах, у новому культурно-етнічному оточенні. У першій половині III тисячоліття до н. е. на сучасну територію Волині, витісняючи енеолітичні племена пізньострічкової кераміки, з північного заходу просувалися племена так званої культури лійчастого посуду. А в другій половині III тисячоліття до н. е. на територію Лівобережної України на зміну скотарським племенам середньостогівеької культури прийшли численні скотарські племена так званої ямної культури. Останні зуміли не тільки протистояти розселенню трипільських племен безпосередньо за Дніпро, а й частково витіснити їх з земель, які вони займали на Подніпровському Правобережжі. Трипільські племена вперше в історії змушені були залишити свої землі й переселитися на північ, у поліські райони, зайняті племенами з неолітичним укладом життя, та на південь, у незвичні для первісних землеробів степи. Пізній період енеоліту був періодом значних пересувань різноетнічних масивів, міжплемінних сутичок та війн, витіснення та підкорення одних племен іншими, про що, зокрема, свідчить кількісне зростання зброї. У третій чверті III тисячоліття до н. е. з північного заходу прийшла група племен так званої культури кулястих амфор, яка протягом кількох століть заволоділа майже всісю територією Лісостепового Правобережжя, витіснивши племена культури лійчастого посуду та пізньотрипільські. Взаємовідносини племен культури кулястих амфор на Правобережжі та племен ямної культури на Лівобережжі України визначили основний зміст пізнього періоду енеолітичної епохи на Україні. |