Племена білогрудівської культури

Реферат

В XI—X ст. до н. е. лісостепова смуга Правобережжя України (від Середнього Дніпра до Збруча) була заселена білогрудівськими племенами — нащадками носіїв тшинецько-комарівської культури. Розселювалися ці племена нерівномірно, зокрема найбільшу концентрацію поселень виявлено у районі Умані, в чому вбачається наявність племінного об'єднання (типу союзу племен).

Білогрудівці засновували свої поселення в місцях, зручних для землеробства. Вони будували великі за розмірами (16 x 12 м) дерев'яні напівземлянкові житла з земляною долівкою, іноді обмазаною глиною. В таких житлах могла проживати велика патріархальна сім'я.

Багато що в культурі цих племен на сьогодні лишається загадковим, наприклад горбоподібні скупчення попелу, що дістали назву зольників, попелищ, заповнених різноманітними залишками побутових речей. Зольники, як гадають, існували до кінця І тисячоліття до н. е. Вчені пов'язують їх з різними культурами доби пізньої бронзи. Щодо визначення характеру цих зольників існують різні погляди. Одні дослідники вважають їх поховальними пам'ятками з трупоспаленням, інші вбачають у них залишки наземних жител, треті гадають, що це — культові споруди. Не виключено, що частина зольників пов'язана з певними релігійними уявленнями людей, з віруванням у надприродну силу вогню, домашнього вогнища та із землеробським культом, хоч значна частина їх могла бути залишками побутових комплексів.

Основу господарства білогрудівських племен становило орне землеробство з застосуванням тяглової сили. Для обробітку землі використовували рогові та бронзові мотики. Врожаї збирали переважно крем'яними серпами, на лезах багатьох з них є сліди заполірування від тривалого використання. Племена білогрудівської культури займалися також скотарством — розводили велику та дрібну рогату худобу, свиней; важливу роль відігравало конярство. Білогрудівці, як і інші племена доби пізньої бронзи, використовували коней для верхової їзди, що засвідчено знахідками кістяних псалій та вуздечок. Виготовляли кухонний, столовий та ритуальний посуд. Найпоширенішими у побуті були тюльпаноподібні горшки, келихи, черпаки та миски з добре загладженою поверхнею. Білогрудівські племена знали прядіння і ткацтво.

Певного розвитку у білогрудівських цлемен набула бронзоливарна справа. Про місцеве виробництво деяких бронзових виробів — сокир, кельтів, кинджалів та браслетів — свідчать знахідки ливарних форм. Частина з них подібна до ливарних форм пізньозрубних племен. Бронзоливарне виробництво у білогрудівців виникло в результаті зв'язків з племенами зрубної культури. Знаряддя відливали у глиняних ливарних формах, тоді як у степових племен ливарні форми виготовлялися з тальку.

Своєрідними у білогрудівських племен були культи, особливо землеробський, що підтверджується виготовленими з глини моделями зерен, «хлібців», «коржиків».

Складність ідеологічних уявлень передають і поховальні пам'ятки. У білогрудівських племен був поширений звичай ховати померлих у безкурганних могильниках, за обрядом трупоспалення. Але водночас існував і обряд трупопокладення. Віра у потойбічне життя знайшла відображення в тому, що біля померлого ставили посуд, клали зброю та прикраси.

Білогрудівські племена мали зв'язки зі зрубними та фракійськими племенами культури Ноа. В них уже намітився розклад родового ладу, що добре простежується на пізнішій стадії їх розвитку — в ранню пору залізного віку. Деякі дослідники в племенах білогрудівської культури вбачають складову частину тієї етнічної основи, на якій з часом сформувалися східні слов'яни.