Землеробські племена Лівобережного Лісостепу
України IX—VII ст. до н. е.

Реферат

Як уже зазначалося, територія Лівобережного Лісостепу в пізньому бронзовому віці (X—VIII ст. до н. е.) була заселена племенами бондарихинської культури. Населення цієї культури утворило те етнічне й культурне середовище, в яке проникли переселенці чорноліської культури з Правобережжя. Можливо, переселення було раніше зумовлене якимись взаємними договорами і проходило мирно. Це підтверджується одночасним існуванням у басейні середньої течії Ворскли відкритих неукріплених поселень обох народів. Певний час ці два народи на Ворсклі співіснували.

Однак у VII ст. до н. е. протягом дуже короткого часу тут відбулося повсюдне зникнення племен бондарихинської культури, а їхнє місце з початку VI ст. до н. е. зайняли войовничі племена — носії скотарсько-землеробської культури скіфського типу. Своїм походженням це нове населення не було пов'язане ні з бондарихинськими племенами, ні з населенням чорноліської культури Правобережного Лісостепу.

Витіснені з своєї території бондарихинські племена переселилися в район Лівобережного Полісся — на Десну і середню течію Сейму. Тут, в оточенні войовничих і сильних сусідів, у нових природно-географічних умовах, на основі субстрату бондарихинських племен почалося формування культури населення раннього залізного віку VI—III ст. до н. е., що дістала назву юхнівської — від с. Юхнового поблизу Новгорода-Сіверського, де вперше досліджено городище цієї культури.

Що ж до етнічної належності племен бондарихинської культури, то це питання лишається неясним. Можна гадати, що вони належали до числа фінно-угорських чи балтомовних народів. Дуже вірогідно, що це народ давньої фінно-угорської групи, який відірвався від свого основного ядра й був асимільований народами балтомовної групи. В усякому разі, цілком певно, що юхнівські племена, які склалися на основі бондарихинських, належали вже до числа балтомовних народів.