Античні міста-держави у VI—II ст. до н. е.

Реферат

В історії північнопричорноморських міст VI—II ст. до н. е. простежується кілька етапів. Найбільш ранній з них припадає на VI ст. до н. е., коли відбувалося заснування міст і поселень. У цей час між містами трьох основних районів поширення античної культури в Північному Причорномор'ї, мабуть, не існувало постійних зв'язків, хоча кожне з них підтримувало досить тісні стосунки з метрополією. Колонії розвивалися в цілому в сприятливих умовах. Відносини з місцевим населенням здебільшого мали мирний характер, що сприяло закріпленню переселенців на нових землях та появі великої кількості неукріплених поселень.

Поступово економіка міст зміцнювалася, розвивалося сільське господарство, ремесла, торгівля. V — частково IV ст. до н. е. були часом неухильного розвитку й зміцнення античних держав у Північному Причорномор'ї. Зв'язкам з північнопричорноморськими містами надавалося досить великого значення і в грецькій метрополії. Так, у 30-ті роки V ст. до н. е. у Понт Евксінський прибула афінська ескадра на чолі з Періклом. Метою цього походу було забезпечення Афін імпортним хлібом. Існує думка, що в результаті походу Перікла до Афінського морського союзу ввійшли і деякі північнопричорноморські міста. Розширилися торговельні зв'язки античних міст-держав з Афінами, порівняно з традиційними центрами торгівлі — Іонією та островами Родосом, Хіосом, Самосом та ін. У цей час посилився інтерес до північнопричорноморських міст з боку південнопонтійських центрів, зокрема Гераклеї.

У IV—III ст. до н. е. велику роль в економіці міст Північного Причорномор'я почали відігравати навколишні племена. Такі держави, як Боспор та Херсонес, набули деяких рис, типових для елліністичних держав античної периферії. Відбувалася певна переорієнтація торговельних зв'язків північнопричорноморських міст. Дедалі більшого значення набувала торгівля з малоазійськими, острівними та особливо південнопонтійськими центрами. Налагодилися тісніші стосунки між самими північнопричорноморськими містами. Цей період характеризується найвищим розквітом античних міст Північного Причорномор'я, розвитком їх економіки — сільського господарства, ремесел, торгівлі, а також культури, зокрема мистецтва й архітектури.

Водночас поступово зростають ознаки соціально-економічної кризи цих держав, що особливо гостро виявились у другій половині II ст. до н. е. Внутрішня криза античних міст-держав збіглася з серйозними змінами у політичній обстановці, що стались як в античному світі (у зв'язку з виходом на широку історичну арену Риму та початком його експансії), так і в місцевому оточенні. З III ст. до н. е. почався і дедалі зростав тиск навколишніх племен на античні міста. Найяскравіше це виявилося, зокрема, у боротьбі скіфів за підкорення цих міст. З свого боку північнопричорноморські держави беруть участь (хоча й не досить активну) у боротьбі понтійського царя Мітрідата VI Євпатора проти Риму, в якій Мітрідат спирався головним чином на припонтійські держави, об'єднуючи деякі з них під своєю владою. Період воєн Мітрідата став переломним в історичному розвитку більшості північнопричорноморських держав, які почали поступово втрачати свою політичну незалежність.