Античні міста-держави у І ст. до н. е. — IV ст. н. е. Тіра

Реферат

Судячи з наявних даних, Тіра у перші століття нашої ери не зазнала помітного занепаду порівняно з догетським часом. Географічне положення Тіри (біля східних кордонів римської провінції Нижньої Мезії) не могло не позначитись на її політичному та культурному розвитку. Особливостями цього періоду життя Тіри є тісний зв'язок з Римом та більша романізація культури й побуту, ніж в інших містах Північного Причорномор'я. Разом з тим мало місце проникнення в культуру Тіри значних впливів гето-дакійського оточення.

Про політичну історію Тіри перших століть нашої ери відомо небагато. Ймовірно, що вона, завдяки близькості до римської провінції, з самого початку післягетського періоду навряд чи зазнала значного тиску з боку місцевих племен. У 56/57 р. в Тірі було запроваджене нове літочислення, що свідчить про якісь важливі політичні події в житті поліса і, очевидно, про загальне його піднесення. Наприкінці правління Траяна (98—117) в Тірі перебував римський гарнізон, який складався з частин І Італійського, XI Клавдієвого та V Македонського легіонів. Остаточно політичну незалежність Тіра втратила за імператора Антоніна Пія, коли Рим включив її в число своїх провінціальних міст.

За своїм устроєм Тіра в перші століття нашої ери лишалася республікою. Рада, народні збори, архонти, секретар ради та інші посади, характерні для грецької демократії, збереглися і після включення Тіри до складу Римської імперії. Проте їх права були значно обмежені. Так, в одному з написів, датованому 201 p., йшлося про те, що новоприйняті до тірської общини громадяни могли користуватися привілеями общини тільки в разі підтвердження їхніх прав декретом правителя Нижньої Мезії.

У цілому в Тірі, як і в інших північнопричорноморських містах, відбувалася аристократизація правління. Провідна роль в управлінні державою належала багатій романізованій верхівці населення. Ряд основних посад займали особи з римськими іменами — Флавіїв, Ульпіїв та ін. Брали участь у правлінні і римляни. Так, секретарем ради у 181 р. був римлянин Валерій Руф, архонтом-епонімом у 201 р. — римлянин Елій Кальпурній.

В етнічному відношенні населення Тіри в своїй основі лишалося грецьким, хоч у перші століття, очевидно, значно посилився процес проникнення вихідців з місцевих племен, а також, можливо, і римлян.

У перші століття нашої ери в Тірі відбувалося піднесення економіки, максимальний рівень розвитку якої припав на II — початок III ст. н. е. Судячи з зображень на монетах колосся і виноградного грона, основою економіки, як і раніше, лишалося хліборобство й виноградарство; місто мало сільськогосподарську округу, яка в II ст. н. е., очевидно, розширилася.

Важливе місце в економіці Тіри в цей час посідала торгівля, причому не тільки з античними центрами, а й з місцевими племенами Подністров'я, зокрема з племенами черняхівської культури. Починаючи від рубежу нової ери і в перші її століття активізувалися торговельні зв'язки з Єгиптом, Кнідом, південнопонтійськими центрами, Малою Азією, зокрема з Пергамом. Особливу роль Тіра відігравала в торговельних зв'язках західнопонтійських центрів з Ольвією. В ольвійському декреті (II — початку III ст. н. е.) на честь Феокла, сина Сатира, відзначався великий вклад Тіри у зміцнення цих зв'язків.

У 40-х роках III ст. н. е., мабуть, в результаті готської навали Тіра як античне місто припинила своє існування. Проте на залишках його у другій половині III і в IV ст. н. е. продовжувало жевріти життя. Цей період в історії міста Тіри практично зовсім не вивчений. Можна тільки зазначити, що культура його містила в собі багато елементів черняхівського впливу.

Судячи з того, що у другій половині III—IV ст. н. е. будинки розміщувалися на залишках цитаделі, римського гарнізону в Тірі на той час уже не було. Остаточно місто припинило своє існування, мабуть, не пізніше кінця IV ст. н. е., за часів гуннської навали.