Італійські факторії в Криму

Реферат

У зв'язку з татарським завоюванням Кримського півострова відбулися зміни в етнічному складі його населення. Поряд з греками, руськими, аланами, половцями з середини XIII ст. з'явилися татари, в XV ст. — турки. В XIII ст. почалось масове переселення вірмен до високорозвинутих кримських міст — ремісничих і торговельних центрів. Майже одночасно з вірменами до Криму стали проникати італійці. Італійські міста вели в значних масштабах торгівлю між Сходом і Заходом, постачаючи прянощами, перлами, різноманітними дорогими тканинами та іншими товарами східного походження Англію, Францію, Північну Німеччину, Фландрію й інші країни Західної, Центральної і Північної Європи.

Поступово в торгівлю зі Сходом вступили і країни Східної Європи. Монголо-татарське завоювання останньої не лище змінило її політичну карту, а й радикально вплинуло на напрямки головних торговельних шляхів (хоч татарські хани й еміри підтримували торгівлю, бо мали від неї великий зиск, проте саме вони перетворили на небезпечну для купецьких караванів пустелю величезні райони Азії та Східної Європи). З другої половини XIII ст. зменшилось значення старого, традиційного шляху з Русі до Візантії по Дніпру. Натомість з'явилися нові шляхи з руських земель до Константинополя та інших ринків Сходу. Важлива роль у цій торгівлі належала поряд з руським італійському купецтву.

Спираючись на Німфейський договір 1261 p., спритні генуезькі купці зуміли захопити всю чорноморську торгівлю і створити систему торговельних факторій у Північному Причорномор'ї. Вони заснували важливий порт Кафу на Кримському півострові, на місці давньої Феодосії. За словами К. Маркса, «генуезці, під опікою грецьких імператорів, майже монополізували торгівлю Константинополя і Чорного моря». Правда, венеціанці в 1265 р. також одержали від Візантії право вільної торгівлі на Чорному морі і намагалися конкурувати з генуезцями в Криму, проте не досягли успіху. Вплив генуезців поступово поширився на все південне узбережжя Криму.

Кримські торговельні факторії використовувались італійськими купцями не лише як порти у великій транзитній торгівлі Схід — Захід, а й безпосередньо для вивозу у метрополію сільськогосподарських продуктів і сировини з самого Криму, Північного Причорномор'я і південно-руських земель. Уже в кінці XIII ст. з Кафи до Генуї та інших портів Середземномор'я доставляли рибу, сіль, хліб, мед, віск, шкіру, хутра. З XIV ст. генуезькі купці у великій кількості стали вивозити з Кафи рабів на невільницькі ринки Генуї й Александрії.

Не раз татарські феодали грабували й руйнували Кафу, але вона швидко відбудовувалася. Протягом XIV ст. тут було споруджено могутні стіни з баштами; в 1384—1386 pp. укріплено передмістя. На середину XV ст. Кафа стала одним з найбільших торговельних портів світу. Тут жили вірмени, греки, волохи, поляки, руські. Самі генуезці становили лише 1—2% міського населення. Крім торгівлі, жителі міста займалися різними ремеслами, пов'язаними насамперед з будівництвом морських суден.

Близько 1318 р. генуезькі феодали й купці утвердились у Херсонесі (офіційно вони одержали місто за договором з Візантією 1350 p.).

Генуезці разом з верхівкою різних місцевих народностей були привілейованою верствою Кафи й нещадно експлуатували міську бідноту, що вело до спалахів класової боротьби. 1454 р. у Кафі вибухнуло повстання під гаслом «Хай живе народ, смерть знатним!» Воно було жорстоко придушене. Заворушення серед пригнобленого населення Кафи відбувалися в 1446, 1463, 1471, 1472 pp., а в 1475 р. вибух народного гніву проти гнобителів у обложеному тоді турками місті привів міську верхівку до швидкої капітуляції перед ворогом.

Класова боротьба безперервно точилася і в інших італійських колоніях Північного Причорномор'я: Тані, Судаку, Чембало (Балаклаві). У 1455 р. спалахнуло повстання міської бідноти в Монкастро (Білгороді-Дністровському), яке закінчилось вигнанням ненависних народові багатіїв-генуезців.

Протягом XIV ст. генуезькі феодали й купці суперничали в Криму з венеціанськими і остаточно перемогли їх лише в кінці століття. За угодою з татарами, генуезькі феодали заволоділи в 1365 р. Судаком з округою, а з часом (договори 1380, 1381 і 1387 pp.) поширили свою владу на все південне узбережжя Криму від Чембало до Кафи.

Постійна загроза татарських і турецьких нападів, страх генуезьких купців і феодалів перед пригнобленими низами змушували їх будувати укріплення. У 1371—1414 pp. було споруджено неприступну фортецю і цитадель з замком у Судаку. Фортеця з цитаделлю з'явилася і в Чембало. Будівництво її тривало 1357—1433 pp. Цій фортеці генуезці надавали особливого значення, оскільки вона протистояла грецькому феодальному князівству Феодоро.