Управління продуктивністю організацій здійснюють у стратегічному і оперативному інтервалах часу. Стратегічне управління продуктивністю охоплює такі параметри: плановий горизонт; бажані результати; діапазон стратегічного управління; передбачувану взаємодію з іншими системами управління продуктивністю; плани й процедури розроблення; механізми перетворення стратегії на тактичні оперативні плани, а потім на конкретні заходи. Плановий горизонт. Розроблення успішної стратегії управління продуктивністю потребує довгострокового планування. Стратегічне планування продуктивності орієнтується на 3—5-річний плановий горизонт. Бажані результати. Приблизний комплекс бажаних результатів передбачає: 1. Успішне впровадження побудованої на чітко виражених параметрах системи управління продуктивністю. 2. Розроблення системи, здатної забезпечувати правильне визначення сфери підвищення продуктивності. 3. Наявність у системі управління продуктивністю управлінських впливів, які стимулюють підвищення продуктивності в обраних сферах. 4. Наявність у системі управління продуктивністю гнучкої та динамічної системи вимірювання, здатної відобразити реальну картину продуктивності організації. 5. Залучення до діяльності системи управління продуктивності всіх або майже всіх працівники організації. 6. Економічність системи управління продуктивністю. 7. Узгодженість системи управління продуктивністю з іншими системами всередині і поза організацією. Формування бажаних результатів є найсуттєвішим елементом стратегічного управління продуктивністю. Діапазон стратегічного управління. Він може охоплювати організацію загалом або її окремі служби. На практиці реалізують здебільшого такі стратегії управління продуктивністю: 1. Створення системи управління продуктивністю, за якої кожна робоча група має свій вектор індексів, коефіцієнтів і вимірювачів продуктивності. Така стратегія ґрунтується на припущенні, що кожний підрозділ здатний розробити свою систему управління продуктивністю і управляти нею незалежно від інших. 2. Розроблення системи управління продуктивністю, основою якої є індекси, коефіцієнти і вимірювачі продуктивності, розроблені для підрозділів організації з метою взаємного узгодження (стикування). 3. Поєднання елементів обох систем. Застосування будь-якої з цих систем вимагає розроблення й обґрунтування відповідних індексів, коефіцієнтів і вимірювачів продуктивності. До їх розроблення необхідно залучати працівників, які нестимуть відповідальність за стан продуктивності організації. Передбачувана взаємодія з іншими системами управління продуктивністю. Впроваджувана система управління продуктивністю повинна ув'язуватися з раніше використовуваними, для чого необхідно передбачити, у який спосіб ця система взаємодіятиме з попередніми, доповнювати й підсилювати їх. Плани й процедури розроблення. Стратегічний план повинен передбачати процедури розроблення системи: визначення конкретних показників, збір інформації; вмонтування показників в інформаційно-управлінську систему або систему, яка забезпечує прийняття рішень; ймовірність розроблення розстикованих систем і зведення їх до єдиного цілого; ймовірність використання макромоделей, агрегованих моделей, багатофакторних моделей; способи використання інформації для реалізації конкретних заходів з підвищення продуктивності. Механізми перетворення стратегії на тактичні оперативні плани, а потім на конкретні заходи. Цей параметр є одним із найважливіших, оскільки він безпосередньо визначає, як стратегічні плани реалізуються в дії, спрямовані на забезпечення продуктивності. Стратегічна система управління продуктивністю повинна органічно включати механізми реалізації заходів із забезпечення продуктивності. Основною метою цього є встановлення прямого причинного зв'язку між поведінкою групи (індивіда) і продуктивністю. Досягнення цієї мети можливе завдяки залученню до процесу розроблення і функціонування системи управління продуктивністю відповідальних за продуктивність осіб і тих, хто безпосередньо впливає на продуктивність організації. |