Проектування операційних систем у сфері виробництва товарів

Реферат

Підприємницька ідея у сфері виробництва матеріальних цінностей (товарів) потребує втілення — розроблення і прийняття стратегічних рішень проектного характеру бізнес-плану і проектування майбутнього підприємства (створення операційної системи), яке охоплює: обґрунтування виду виробничої діяльності; вибір оптимального варіанта розташування виробничого об'єкта; проектування (визначення номенклатури) виробів; проектування виробничих процесів; проектування матеріально-технічної бази.

Обґрунтування виду виробничої діяльності. Першим визначальним чинником доцільності вибору виду виробничої діяльності (будівництва підприємства з випуску певних видів продукції) є стан ринку і сегменту, який збирається освоїти організація. Для прийняття цього важливого стратегічного рішення необхідні масштабні маркетингові дослідження, які повинні дати відповідь на питання: Який прогноз попиту на товари, що виробляє галузь? Чи є реальні замовлення від майбутніх клієнтів? Які вимоги споживачів до асортименту і якості продукції? Який розмір інвестицій потрібний для будівництва підприємства? Який стан конкуренції на ринку цієї продукції?

Вибір оптимального варіанта розташування виробничого об'єкта. На вибір місця розташування виробничого об'єкта впливають наявність аналогічних підприємств конкуруючих організацій, природно-географічні і демографічні умови в регіоні, стан інфраструктури, особливості технології майбутнього виробництва тощо.

1. Наявність конкуруючих підприємств. Якщо певна група осіб вирішила побудувати, наприклад, підприємство з виробництва будівельних матеріалів, очевидно, що невиправдано будувати його в регіоні, де вже існує потужна мережа аналогічних підприємств. Таке рішення можливе лише тоді, коли передбачають випускати унікальну продукцію, необхідну споживачам як у регіоні, так і за його межами.

2. Природно-географічні і демографічні умови. Продовжуючи розгляд попереднього прикладу, можна констатувати, що для випуску будматеріалів необхідний важливий природно-географічний чинник — відповідна сировинна база. Не менш важливим чинником є обсяг потенційних трудових ресурсів і можливість забезпечення підприємства робочою силою відповідної кваліфікації. Необхідність спеціальної професійної підготовки значно збільшує витрати на введення в дію виробничих об'єктів.

3. Інфраструктура. На вибір місця розташування виробничого об'єкта суттєво впливає інфраструктура місцевості. Наявність шляхів сполучення, ліній зв'язку, електромереж, водогону і каналізації значно здешевлює будівництво і функціонування об'єктів.

4. Особливості технології виробництва. Вони можуть вимагати певної структури робочої сили (наприклад, у швейному виробництві задіяні переважно жінки); потужних енергоресурсів (наприклад, для виробництва алюмінію використовують значні обсяги електроенергії) тощо.

Проектування підприємства як фізичного об'єкта полягає в розробленні варіанта компонування елементів виробничого процесу на певній площі. Відправним моментом при цьому є схема розміщення виробництва. Проектуючи виробничі підприємства, застосовують поопераційну функціональну, лінійну (потокову) і фіксовану позиційну схеми виробничих процесів.

Поопераційне функціональне розміщення вимагає групування виробничих ресурсів за ознакою виконуваних робіт (процесів). Наприклад, у механічному цеху токарні станки групують на одній дільниці; всі свердлильні — на іншій і т. д.

Лінійне (потокове) розміщення передбачає поопераційне оброблення виробів. Наприклад, збирання автобуса розпочинається із зварювання рами, на яку потім поступово монтують ходову частину, двигун, кузов, проводять фарбування, опоряджувальні роботи і т. п.

Фіксоване позиційне — це таке розміщення, коли не сам виріб рухається етапами технологічного процесу виготовлення, а ресурси операційної системи подаються до виробу за необхідністю. Прикладом такого підходу є спорудження будинку.

Проектування (визначення номенклатури) виробів. Структуру й організацію функціонування операційної системи значною мірою визначають асортименти виробів та вимоги до їх технічних і споживчих характеристик. Асортимент запланованих до випуску товарів повинен відповідати виявленим у процесі маркетингових досліджень запитам покупців. Наприклад, основними споживчими характеристиками товарів культурно-побутового призначення для індивідуального й сімейного використання є: вартість, функціональність (багато- чи однофункціональний виріб), потужність, сумісність з іншими використовуваними виробами, простота користування, економічність використання, вимоги до обслуговування, безпечність, довговічність (тривалість напрацювання до першої відмови), естетичні характеристики.

У техніко-технологічному аспекті при проектуванні виробів ураховують розміри і форми, сировину і матеріали, відповідність державним стандартам (якщо вони є), відповідність внутрішнім стандартам, ступінь модульності виробу, співвідношення стандартних та індивідуальних елементів, надлишкові компоненти (престижні або елементи розкоші), елементи безпеки в процесі виробництва.

Проектування виробничих процесів. Під спроектовані вироби проектують виробничі процеси. Розробляючи такий проект для конкретної організації, необхідно визначити тип переробної системи і технології виробництва, її виробничу потужність і продуктивність, передбачивши гнучкість, надійність, ремонтопридатність, безпечність виробничого процесу, його відповідність індивідуальним і соціальним потребам працівників; спроектувати роботи, розрахувавши проектну економічну ефективність виробничого процесу.

Проектування виробничого процесу розпочинають із вибору типу переробної системи: індивідуальне виробництво, масове виробництво, безперервний процес, поєднання названих типів. Визначальними при цьому є вид економічної діяльності, а також особливості попиту на конкретні вироби.

Проектні рішення з технології виробництва вимагають з'ясування, проектується закінчений цикл виробництва продукції чи закуповуватимуться певні комплектуючі; чи матиме підприємство субпідрядників; які методи обробки виробів застосовуватимуться; яким буде ступінь механізації й автоматизації виробничих процесів; який передбачається тип спеціалізації робітників (поетапний, поопераційний, поелементний).

Виробничу потужність процесу проектують, орієнтуючись на прогнози обсягів реалізації майбутнього випуску продукції. Як правило, виробнича потужність проектується з певним запасом, який забезпечуватиме випуск необхідної кількості продукції у разі різкого зростання попиту в короткотерміновому періоді, а також розширення випуску в перспективі.

З виробничою потужністю тісно пов'язана проектована продуктивність виробничого процесу, яку визначають кількістю виробів, що виготовляються за певний час на виробничих потужностях і за певної кількості задіяної робочої сили. У проекті необхідно передбачити прогресивне зростання продуктивності виробничого процесу.

Гнучкість виробничого процесу означає можливість достатньо простої зміни асортименту певного виду продукції. Її забезпечують використанням сучасного багатофункціонального обладнання з програмним управлінням.

Надійність виробничого процесу полягає в мінімізації випадків браку у виробництві комплектуючих і готових виробів, попередженні виробничих аварій і технологічних простоїв. Мінімізацію браку досягають створенням відповідних систем контролю, а запобігання виробничих аварій — використанням засобів контролю й сигналізації про порушення в роботі пристроїв і механізмів, створенням «запасу міцності» технологічних систем тощо.

Ремонтопридатність виробничого процесу вимагає мінімальних затрат часу і коштів на ремонт задіяного у процесі виробництва обладнання. Для цього необхідно надавати перевагу використанню модульно-блочного обладнання, яке дає змогу замінювати блоки, що потребують ремонту, без перерв у виробничому процесі.

Безпечність виробничого процесу потребує дотримання вимог охорони праці й техніки безпеки у виробництві. Виробничий процес повинен бути спроектований так, щоб унеможливити випадки травматизму, професійних захворювань і втрати працездатності працівників.

Відповідність виробничого процесу індивідуальним і соціальним потребам працівників полягає у поєднанні перебігу технологічних операцій з режимом праці і відпочинку, відповідності їх фізіологічним параметрам працівників тощо. Технологія виробництва не може суперечити вимогам трудового законодавства та колективного договору між адміністрацією і профспілковою організацією.

Проектування виробничого процесу охоплює точне визначення змісту кожного виду роботи в організації і побічно — порядок розподілу робіт у ній. При проектуванні робіт необхідно враховувати принципи економічної ефективності і поведінкові принципи, якими керуються працівники. Робота має відповідати здібностям працівника й можливостям підприємства. При визначенні комплексу операцій, які виконує кожний працівник, проектування робіт повинно передбачати:

— певне напруження й елементи різноманітності в роботі;

— можливість навчатись і продовжувати освіту;

— можливість у певних межах приймати рішення;

— визнання добре виконаної роботи;

— соціальну підтримку роботи;

— реалізацію залежності між результатами праці й соціальним становищем особистості;

— зв'язок роботи із бажаним майбутнім людини (перспективи службового росту).

Розробляючи операції виробничого процесу й методи організації праці, необхідно визначати оптимальні методи виконання виробничих завдань. Це досягається через нормування праці. У виробництві застосовують норми часу, норми виробітку, норми обслуговування.

Норма часу визначає тривалість затрат робочого часу на виробництво певного обсягу продукції або на операції, що належать до цього комплексу робіт.

Норма виробітку виражається в натуральному вимірі кількістю одиниць продукції (роботи), деталей, операцій, вироблених за певну одиницю часу (година, зміна, місяць тощо).

Норму обслуговування визначає кількість одиниць обладнання, агрегатів, робочих місць або зону роботи (виробнича площа), які припадають на одного працівника чи групу і підлягають обслуговуванню протягом певного періоду (зміна, місяць і т. п.).

Економічна ефективність виробничого процесу оцінюється шляхом чіткого економічного розрахунку ефективності окремих операцій і виробництва продукції загалом. Для цього в грошовому вимірі визначають поелементні витрати, зумовлені сутністю технологічних операцій, розраховують їх собівартість і внутрівиробничий ефект. Зіставлення ефекту із собівартістю є мірою економічної ефективності операцій і виробничого процесу загалом.

Отже, проектування виробничого процесу є надзвичайно складним, багатоетапним і відповідальним. Від його якості залежить ефективність чи неефективність діяльності організації в майбутньому.

Проектування матеріально-технічної бази. Це завершальний етап процесу проектування операційної системи.

Матеріально-технічна база — це сукупність спеціалізованих матеріально-речових елементів виробництва (засобів і предметів праці), за допомогою яких виробляють певні види однорідної продукції або надають послуги, що задовольняють однорідні потреби. До її складу належать будівлі, споруди, передаточні пристрої, верстати, сировина і комплектуючі деталі, засоби інфраструктури тощо.

Матеріально-технічну базу підприємства проектують на основі передбачуваного обсягу і структури випуску продукції. У проекті передбачають її поетапне розширення відповідно до перспективного розширення асортименту і обсягів продукції, що випускається.

При проектуванні операційних систем з виробництва товарів виконують надзвичайно складні комплекси робіт, до яких залучають фахівців багатьох спеціальностей: менеджерів, економістів, фінансистів, технологів, юристів, будівельників, товарознавців тощо. Ефективна операційна система може бути спроектована тільки за умови їх спільної злагодженої діяльності.