Сутність управління продуктивністю організацій

Реферат

Дбаючи про правильне господарювання, управлінці послуговуються індикаторами і характеристиками, які сукупно відображають результативність господарської системи. Одним із найважливіших параметрів оцінювання успішності діяльності організації є продуктивність — відношення між виробленою системою продукцією і затратами на її виробництво. Затратами є праця (людські ресурси), капітал (фізичні й фінансові активи), енергія, матеріали та інформація. Тобто продуктивність є відношенням кількості продукції, виробленої певною системою за певний період, до кількості ресурсів, спожитих для створення або виробництва цієї продукції.

Продуктивність не тотожна результативності. Вона є одним із семи (дієвість, економічність, якість, прибутковість, продуктивність, якість трудового життя, інноваційність) критеріїв результативності.

Метою діяльності виробничо-господарської організації є зростання її продуктивності як передумови стабільної позиції на обраному сегменті ринку, ефективного використання задіяних ресурсів, розвитку і розширення обсягів діяльності. Досягнення цієї мети потребує свідомого управління продуктивністю організації.

Управління продуктивністю організації — комплекс стратегічних і оперативних заходів та практичних дій з оптимізації співвідношення між виробленою продукцією і затраченими виробничими ресурсами.

Управління продуктивністю охоплює такі аспекти:

1. Забезпечення основи для управління, тобто концентрацію уваги на результативності та продуктивності, й розроблення загальної політики у цьому напрямі.

2. Розроблення стратегічних планів і програм управління продуктивністю.

3. Розроблення підходів до стратегій, методів вимірювання й оцінки продуктивності.

4. Розроблення підходів до стратегій, методів контролю й підвищення продуктивності.

5. Забезпечення організації планування й ефективності впровадження всіх названих вище (п. 1—4) елементів.

Дотримання такої послідовності робіт є запорукою успішного управління результативністю.

Для пізнання стадійності управління необхідно осмислити суть певних термінів.

Змінна затрат — будь-який контрольований фактор або вид ресурсів, які можна придбати в різних кількостях і різновидах і/або різної якості (енергія, праця, матеріали й інформація).

Поняття «змінної затрат» дає змогу оптимізувати співвідношення між ними, оскільки існують такі закономірності: зростання однієї із змінних затрат не завжди вимагає пропорційного зростання іншої змінної; існує граничне значення зростання змінних затрат, при досягненні якого приріст затрат не супроводжується зростанням продуктивності організації.

Процес (перетворення) — зміна форми, зовнішнього вигляду, кондиції, природи, функції, властивостей, характеру і т. п. змінної затрат (оброблення, навчання й перероблення).

Функціонування операційної системи спрямоване на перетворення змінної затрат у кінцеву продукцію.

Змінна продукція — будь-який контрольований фактор чи ресурс, який є результатом перетворення змінної затрат (енергія, праця, послуги й інформація).

Зміни продукції у фізичному чи вартісному вимірі визначаються ефективністю використання змінних затрат, необхідних для її випуску.

Змінна результату — результат(и) продажу і/або поставки продукції особам чи організаціям, що оточують конкретну організацію (елемент, який не впливає на продуктивність).

Змінна продукція є лише потенційно орієнтованою на продаж (поставку). Факт реалізації (поставки) продукції є показником результативності, а не продуктивності організації.

Ознака — одиниця виміру або властивість змінної (розмір, колір, вік, характер, час реакції, якість, кількість, вага, кіловати).

Будь-яку змінну можна описати й визначити за допомогою однієї або кількох ознак.

Вимірювач — розроблення і/або вибір шкали, за допомогою якої на підставі деяких «правил» ознакам присвоюють «знаки» — цифри, букви або символи.

«Правила» у цьому контексті є певним послідовним і логічно обґрунтованим процесом порівняння ознаки і певної шкали. Дотримання їх дає змогу оперувати зрозумілою для працівників організації та зовнішнього середовища мовою і підтримувати ефективні комунікації.

Вимірювання продуктивності — відбір фізичних, часових і/або чуттєвих вимірювачів для змінних затрат і продукції та конструювання відношення вимірювача (вимірювачів) продукції до вимірювача (вимірювачів) затрат.

Для вимірювання продуктивності можуть використовувати фізичні і вартісні вимірювачі. У кожному конкретному випадку вибір вимірювачів визначає специфіка виробництва певних товарів (послуг), специфіка задіяних у виробництві ресурсів, прийнята система управління продуктивністю організації.

Зростання продуктивності — результат управління і втручання в ключові процеси перетворення або праці.

Зростання продуктивності — керований процес, який охоплює такі етапи: вибір вимірювачів продуктивності; формулювання політики управління продуктивністю; стратегічне й оперативне управління продуктивністю.

Передусім необхідно обрати вимірювачі продуктивності, які поділяють на дві групи. Перша охоплює статичні коефіцієнти продуктивності, які отримують шляхом ділення показника виробленої продукції на показники витрат за певний період; друга — динамічні індекси продуктивності, які розраховують діленням статичного коефіцієнта продуктивності за певний період на аналогічний коефіцієнт за певний попередній період.

Усередині кожної групи є часткові факторні, багатофакторні і сукупні факторні типи вимірювачів продуктивності. Кожний із вимірювачів відображає відношення продукції до затрат, але вони різняться кількістю елементів затрат у знаменнику.

Якщо йдеться про один елемент (працю, капітал, енергію, інформацію, матеріали), то такий показник називається частковим факторним. Якщо у знаменнику кілька елементів затрат, то йдеться про багатофакторний вимірювач. Якщо до розрахунку залучають усі елементи затрат, такий показник є сукупним факторним.

Політику управління продуктивністю обирають, орієнтуючись на прийнятне для організації базове співвідношення між обсягом випуску продукції і затратами на її випуск.

Позначимо через О — обсяг продукції, а через І — затрати на її випуск. Підвищення продуктивності відбудеться за дотримання будь-якої із наведених нижче умов:

1. Продкція зростає, затрати зменшуються (O ↑) : (I ↓).

2. Продукція зростає, затрати залишаються незмінними (O ↑) : (I).

3. Продукція залишається незмінною, затрати скорочуються (O) : (I ↓).

4. Продукція скорочується, затрати скорочуються, але більш високими темпами (O ↓) : (I ↓).

Обрану з наведених співвідношень політику деталізують у комплексі заходів стратегічного управління продуктивністю організації.