Сутність менеджменту як науки, його предмет і методи

Реферат

Глибоке усвідомлення основних концепцій менеджменту як науки потребує аналізу причин виникнення, періодизації її розвитку, особливостей наукових шкіл та сучасних концепцій. Історія і напрями наукових досліджень проблематики управління виробничо-господарськими організаціями українських учених та сучасні наукові підходи до формування моделі менеджменту є основою побудови життєздатної моделі вітчизняного менеджменту.

Тривалий час науковці-економісти сперечалися щодо того, вважати управління наукою чи мистецтвом. Натепер ні в кого не викликає сумнівів, що менеджмент є самостійною галуззю знань і сферою досліджень, оскільки наука у загальному розумінні — це сфера дослідницької діяльності, спрямована на продукування нових знань.

Менеджмент є специфічною сферою знань, наукою, яка виокремилася в самостійну галузь знань на початку XX ст. Ця наука має власні об'єкт і предмет вивчення, свої специфічні проблеми і особливі методи їх дослідження та вирішення.

Об'єкт (лат. obgectus — предмет) вивчення науки менеджменту — складна соціотехноекономічна система (підприємство, фірма, організація), яка діє у будь-якій сфері суспільного виробництва незалежно від форми власності з наявними у ній процесами і явищами та їх носіями (людьми).

Такий багатогранний об'єкт дослідження, як соціотехноекономічна система, може вивчатися з різних позицій та підходів, різними науками. Менеджмент як наука досліджує управлінську складову функціонування організацій (підприємств).

Предмет вивчення науки менеджменту — теоретично і практично значущі властивості, особливості, відносини і процеси, пов'язані з організацією спільної виробничої діяльності людей і управлінням нею для досягнення поставлених цілей.

Науковий зміст менеджменту формує цілісна система знань про управління, нагромаджена за тисячоліття практичної діяльності людей і подана у вигляді теорій, концепцій, закономірностей, принципів, способів, форм і методів управління.

Менеджмент як галузь наукового знання містить два взаємопов'язаних розділи: стратегічний (концептуальний) — теорія менеджменту; тактичний (прикладний) — систематизований набір теоретично осмислених і обґрунтованих практичних рекомендацій для конкретних ситуацій, які виникають у процесі управління різними типами організацій. Теорію менеджменту визначають як систему, побудовану на синтезі певних сфер суспільного знання.

Наука і практика менеджменту запозичують і асимілюють з інших сфер знань те, що може принести реальну користь менеджерам. Тому теорію менеджменту потрібно розглядати як засіб організації знань і досвіду, спрямований на вдосконалення практики управління за допомогою досліджень, емпіричної перевірки теоретичних принципів і методів та практичного оволодіння ними.

Наука менеджменту орієнтована на пояснення природи управлінської праці, встановлення зв'язків між причиною і наслідком, виявлення внутрішніх і зовнішніх чинників і умов, за яких спільна праця людей виявляється кориснішою і ефективнішою. Для оволодіння наукою менеджменту необхідні упорядковані знання про управління, які дають змогу не тільки своєчасно і якісно управляти поточними справами, а й прогнозувати розвиток подій та відповідно розробляти стратегію й тактику діяльності організацій. Тому сучасна наука менеджменту активно створює власну теорію, змістом якої є закони і закономірності, принципи, функції, форми і методи цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління.

Будь-яка наука відрізняється від інших не тільки об'єктом та предметом вивчення, а й використовуваними методами їхнього дослідження. У науці менеджменту використовують загальнонаукові і спеціальні методи пізнання об'єктивної реальності.

Загальнонаукові методи. До них належать діалектичний підхід, спостереження, аналіз, синтез, індукція і дедукція, моделювання, експериментування, вивчення передового досвіду.

Діалектичний підхід полягає у вивченні явищ і процесів управління у взаємному зв'язку та взаємній обумовленості з навколишнім середовищем діяльності організацій.

Аналіз (грец. analysis — поділ на складові) — фізичний або розумовий поділ цілого на частини. У теоретичних дослідженнях науки менеджменту аналіз дає змогу виявити ті особливості управлінських процесів, явищ, систем і т. п., які нівелюються при цілісному представленні.

Синтез (грец. synthesis — з'єднання) — відновлення цілого з частин. Проаналізувавши управлінські процеси, явища, системи тощо, необхідно синтезувати отримані дані, розглянути їх в єдності і взаємозв'язку.

Індукція (лат. induction — наведення) — дослідження явищ і процесів, під час якого від окремих фактів переходять до загальних положень та висновків.

Дедукція (лат. deduction — вивід) — певне логічне твердження, сформульоване на підставі одного або кількох інших тверджень. Вивчення конкретних фактів і цифр методами аналізу і синтезу, індукції і дедукції дає змогу узагальнити та виявити найсуттєвіші причинно-наслідкові зв'язки всередині систем управління, класифікувати чинники, які позначаються на результатах господарювання.

Моделювання — відтворення характеристик певного об'єкта на іншому, спеціально створеному для його вивчення. Наука менеджменту широко застосовує економіко-математичне моделювання як різновид моделювання балансових, оптимізаційних та інших розрахунків.

Експеримент ( лат. experimentum — випробування) — дослідження явищ шляхом активного впливу на них за допомогою створення відповідних цілям дослідження умов або зміни перебігу процесу в необхідному напрямі. Наука менеджменту широкого застосовує економічні експерименти.

Вивчення, узагальнення і поширення передового досвіду, в тому числі досвіду управління в інших країнах, теж є важливим методом науки менеджменту.

Спеціальні методи пізнання. Їх поділяють на групи: методи збирання та первинного оброблення конкретних даних (інформації) та методи вивчення, оцінювання та узагальнення інформації з погляду управлінських відносин.

Методи збирання та первинного оброблення конкретних даних — це різноманітні прийоми та форми анкетування, інтерв'ю, вибірка статистичних даних, групування їх, побудова динамічних рядів, графічних зображень, розрахунок середніх величин.

Методи вивчення, оцінювання та узагальнення інформації, яка характеризує управлінські відносини — це вивчення процесів підготовки рішень, характеристика кадрів управління, узагальнення кращих здобутків управлінського досвіду, стимулювання праці та ін.

Ефективність застосування методів залежить від кваліфікації наукових кадрів, якості організації та стимулювання праці, зрілості та досконалості всіх інших елементів науки менеджменту. Ця галузь потребує комплексного і системно-структурного підходу у вирішенні управлінських проблем. Комплексний підхід передбачає вивчення досліджуваних явищ у зв'язку з різними методами, які застосовують і в інших науках, що вивчають аналогічні явища. Системно-структурний підхід полягає, з одного боку, у розгляді управлінської системи, тобто всієї сукупності управлінсько-організаційних зв'язків як єдиного динамічного організму, а з іншого — у поділі його на структурні елементи, ланки з метою вивчення сутності, місця і ролі кожного з них у системі взаємодії з іншими елементами. Системно-структурний аналіз дає змогу розкрити причинно-наслідкові зв'язки між елементами системи та закономірності її розвитку.

Серед учених і практиків поширена думка, що менеджмент є не тільки наукою, а й мистецтвом. Такий підхід поєднує науку і мистецтво у єдиний процес, який вимагає не тільки постійного поповнення наукових знань, а також умінь і таланту для керівництва людьми в різноманітних організаціях. Щоб працівники організації спрямовували свої зусилля на досягнення її цілей, менеджери повинні постійно взаємодіяти з ними і забезпечувати необхідні умови для найповнішого розкриття їх потенціалу.