Вітчизняні науковці вважають управління прикладною наукою, оскільки вона безпосередньо впливає на вирішення практичних завдань, пов'язаних із підвищенням ефективності управління й виробництва. Аналогічної думки дотримується і багато зарубіжних авторів. Так, французькі дослідники Д. Ру і Д. Сульє пишуть, що однією з характерних рис теорії управління є прагнення конкретного результату. Сучасна вітчизняна наука опинилася перед необхідністю переоцінити деякі теоретичні уявлення і концепції минулого, осмислити масштабні проблеми економіки і управління на етапі переходу до ринку, відмовитися від певних схем, критично оцінити зарубіжний досвід менеджменту. Відповідно теорія менеджменту повинна органічно поєднати критично осмислені напрацьовані знання з раціональними елементами зарубіжної науки управління. Нові реалії потребують цілісної, збалансованої концепції управління суспільним виробництвом як надійного чинника економічних і соціальних змін у суспільстві. До проблем, які потребують глибокого наукового аналізу, належать: — загальні закономірності становлення і розвитку управління в умовах перехідної економіки; — розроблення моделі управління економікою загалом та її ланками в умовах утвердження і стабілізації ринкових відносин в Україні; — структурно-функціональне обґрунтування організаційної побудови підприємств; — створення механізму взаємодії держави і підприємницьких організацій; — формування нової системи функцій і методів управління; — розроблення засад стратегічного управління; — дослідження механізмів ефективного поточного управління трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами виробництва; — розроблення сучасної технології управління, становлення логістичних систем управління матеріальними потоками та ін. Розвиток теорії управління не є дзеркальним відображенням процесу розвитку систем управління, а відбувається шляхом активних зворотних зв'язків. Поява прогресивних уявлень та ідей повинна освітлювати шлях практиці керівництва, сприяти розробленню ефективного механізму управління. Тривалий час вітчизняна управлінська наука була описовою, розвивалася вслід за практикою. На нинішньому етапі вона повинна випереджати практику, визначаючи способи ефективного управління господарюючими суб'єктами як на шляху до ринку, так і в процесі стабілізації ринкових відносин. Правда, пошуки вітчизняних учених поки що концентруються на аналізі світових наукових досягнень, розробленні методології наукових досліджень процесів управління, узагальненні досвіду економічно розвинутих країн. Водночас вони одностайні у визнанні необхідності формувати українську модель менеджменту, синтезуючи раціональні елементи зарубіжної науки управління з актуальними напрацюваннями вітчизняних вчених. Теоретичні пошуки вітчизняного менеджменту повинні розгортатися в контексті функціонування організацій як особливих соціальних утворень незалежно від їх галузевої належності і предметної сфери діяльності. Вітчизняні дослідники завжди прагнули до упорядкування, систематизації та узагальнення теоретичних положень науки управління і її теоретичної основи — системи категорій. Однак багато з них потребують перегляду у зв'язку зі зміною соціально-економічних умов функціонування організацій. Запозичення системи категорій зарубіжної науки менеджменту не завжди виправдане, оскільки зарубіжні дослідники нерідко користуються різними дефініціями для опису однорідних явищ, ускладнюючи розуміння та використання теоретичних побудов практиками-управлінцями. Найраціональнішим за таких обставин є синтез категорійного апарату вітчизняної та зарубіжної науки управління на основі критичного аналізу відповідних категорій, узагальнення соціально-економічних процесів, які відбуваються в управлінні вітчизняними організаціями. Центральною у системі категорій науки менеджменту є «організація». Навколо неї групуються категорії «закономірності менеджменту», «принципи менеджменту», «функції менеджменту», «методи менеджменту», «ефективність менеджменту», створюючи теоретичну основу науки менеджменту. Кожна з цих категорій є фундаментальною і вимагає глибоких наукових досліджень та обґрунтувань, перевірки практикою управління, діяльністю суб'єктів ринкового господарювання в Україні. Тільки після цього вони можуть стати надійною теоретичною базою ефективної діяльності вітчизняних підприємців і менеджерів. |