Індивідуальна природа стресу і його причини

Реферат

У стресовому стані людина допускає помилки у розподілі і переключенні уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів, розладнується координація рухів, неадекватними стають емоційні реакції, дезорганізується й гальмується вся діяльність. Незмінними залишаються тільки міцно сформовані навички і сталі звички. Люди в умовах стресу, як правило, розгублюються, проте в окремих випадках вони активізують розумову діяльність, виявляють стенічні емоції, мобілізацію волі.

Стрес можна розглядати як психологічний процес в організмі, спрямований на самозбереження.

З явищем стресу людина стикається постійно. Незначні стресові ситуації нешкідливі. Однак надмірний стрес, який характеризує значне психологічне чи фізіологічне напруження, наносить шкоду здоров'ю.

Стрес (англ. stress — напруга) — емоційний стан організму, який виникає у напружених ситуаціях.

Стрес зумовлюють різні чинники, і він може мати різні прояви. Для уникнення або послаблення негативної дії стресових ситуацій необхідно знати особливості стресу та їх причини.

З огляду на природу та особливості перебігу виокремлюють такі види стресу:

— фізіологічний — зумовлений надмірними фізичними навантаженнями;

— психологічний — зумовлений складними відносинами з іншими людьми;

— інформаційний — зумовлений надлишком, недостатністю чи безсистемністю життєво важливої інформації;

— управлінський — зумовлений високою відповідальністю за рішення, що приймаються, особливо в умовах дефіциту часу;

— емоційний — проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, неочікуваної радості.

Психологічними проявами стресу є роздратованість, втрата апетиту, депресія і понижений інтерес до міжособистісних відносин, фізіологічними — виразки, мігрень, гіпертонія, біль у серці, астма, артрит.

До основних джерел стресових ситуацій належать:

— особливості трудового процесу (ритм, напруженість, одноманітність, монотонність, відсутність необхідних перерв і т. п.);

— становище індивіда в організації (високе, пов'язане зі значними нервовими й фізичними перевантаженнями, низьке — з малою престижністю, поганими умовами праці, неможливістю реалізувати себе, відсутністю поваги, незадоволеністю заробітною платою);

— службові конфлікти, незадовільний морально-психологічний клімат у колективі, відсутність взаємної підтримки й допомоги, погані відносини з керівництвом (стрес може виникнути, коли працівник не отримує від керівництва того, що необхідне, на його думку, для роботи);

— труднощі узгодження службових і сімейних відносин.

Чинники або умови, що спричиняють сильне нервово-психічне напруження і бурхливий прояв емоцій, називають стресорами. Усі чинники виникнення стресових ситуацій поділяють на організаційні й особисті.

Організаційні чинники стресових ситуацій. Найпоширенішими організаційними причинами стресу в організаціях є:

— перевантаженість або недовантаженість роботою;

— конфлікт ролей, зумовлений суперечливими вимогами до працівника або порушенням принципу єдиноначальності (одержання підлеглим суперечливих розпоряджень);

— невизначеність ролей, тобто ситуація, коли працівник не розуміє, чого від нього хочуть;

— нецікава робота.

Стрес може виникнути і внаслідок незадовільних фізичних умов праці, наприклад ненормальних відхилень у температурі приміщення, поганого освітлення чи надмірного шуму.

Особисті чинники стресових ситуацій. Життєдіяльність людини працею не обмежується. Причини багатьох стресових ситуацій виникають у сім'ї, соціальному середовищі. До них належать: смерть близьких, розлучення, хвороба чи серйозне тілесне ушкодження, укладення шлюбу, звільнення з роботи, передпенсійний стан, вагітність, сексуальні проблеми, ремонт житла, народження дитини, фінансові проблеми, перегляд особистих звичок, зміна місця проживання та ін.

Соціологічні дослідження свідчать, що в розвинутих країнах Європи причиною стресу є службові проблеми, сімейні переживання і фінансові труднощі (61%), серйозні психологічні переживання (22%), захворювання — (7%). Здебільшого одночасно діють кілька чинників. Поштовхом до стресу є екстраординарна подія, яка, за оцінкою суб'єкта, може мати негативні наслідки. Стрес проявляється у стані стривоженості, передчутті небезпеки, поганому фізичному самопочутті. Людина починає опиратися, шукати способи подолання ситуації шляхом зміни подій, внутрішнього ставлення до них або того й іншого одночасно. У короткотерміновому періоді доцільно дати вихід емоціям — гніву, тривозі, втраті впевненості в собі; у довготерміновому — вирішити проблему. На вибір дій впливають особисті якості й ситуація, наявні ресурси, можливість активних дій, стороння підтримка.

У період стресу організм мобілізує всі свої сили для опору, який триває, доки сила дії стресора не перевищує можливостей організму. За швидкого й успішного подолання стресової ситуації її негативні наслідки будуть незначними. Невдачі можуть спричинити хвороби, а інколи й смерть. Як правило, люди, впевнені в своїх силах і здатності змінити становище, ефективно використовують свої ресурси й успішно справляються з неприємностями.

Стрес є продуктом так званої реакції «бий-втікай» — примітивного рефлексу, який готує людину до конфлікту. Коли людина зустрічається з небезпекою або занадто нервовим колегою, її організм виділяє адреналін і гідрокортизон — гормони, які допомагають швидко задіяти деякі функції організму, у тому числі імунної системи, а також екстрені енергетичні джерела. Цей механізм, корисний для первісної людини, сьогодні породжує додаткові проблеми.

Організму шкодить не сам стрес, оскільки позитивні емоції людини також пов'язані зі стресом, а його надмірна інтенсивність. Деякі лікарі стверджують, що відсутність стресу рівноцінна смерті.

Однак загалом слід мінімізувати ризики, пов'язані з виникненням стресів у працівників. Для цого менеджер повинен володіти засобами підвищення стресостійкості підлеглих, а також знижувати кількість потенційних ситуацій, що можуть призвести до виникнення стресів у підлеглих.

Результати досліджень свідчать, що менеджер має владу над почуттями своїх підлеглих. Досвідчений керівник своєчасно помічає їх різноманітні проблеми і намагається допомогти їх вирішити. Він може стати своєрідним буфером, захищаючи співробітника від зайвих проблем. Наприклад, якщо в організації назрівають зміни у вищих ешелонах керівництва, не завжди потрібно, щоб підлеглий заздалегідь знав про них; якщо працівник «зациклився» на проблемі, його потрібно на певний час переключити на вирішення інших питань.

Менеджер, орієнтований на досягнення високої продуктивності й низького рівня стресу в підлеглих, повинен подбати про такі передумови:

— вибір обсягів і типів робіт для підлеглих відповідно до їх потреб, нахилів та здібностей;

— визнання за підлеглими прав на відмову від виконання будь-якого завдання, якщо у них для цього є підстави;

— чітке визначення зон повноважень, відповідальності й виробничих очікувань для співробітників та системи винагород за ефективну працю.

Працівник може сам знизити ризик стресової ситуації, використовуючи для цього такі заходи:

— розроблення системи пріоритетів у роботі, так розподіливши всі види робіт: «повинен зробити сьогодні», «зробити пізніше, цього тижня», «зробити тоді, коли буде час»;

— уміти казати «ні», коли досягається межа, за якою неможливо взяти на себе більше роботи;

— за наявності суперечливих вимог щодо роботи поговорити спокійно про це з керівником;

— знаходити протягом дня час для відпочинку, щоб можна було розслабитися, подумати про приємне.

Зниженню вірогідності виникнення стресу сприяє дотримання раціонального режиму харчування, підтримання себе у відмінній фізичній формі, досягнення загальної рівноваги в житті.