«Хронологія» Андрія Римші

Найменше за обсягом видання Острозької друкарні — твір Андрія Римші, що його бібліографи XIX ст. назвали «Хронологією». Це одноаркушева листівка, яка містить на двох розташованих паралельно шпальтах короткий вірш під назвою «Которого ся м[eся]ца што за старых вeков діело короткое описаніе». В кінці тексту вказано: «Друковано 5 дня мая року 1581 в Острозе. Писанье Андрея Рымши». Публікація є першим в кириличному друкарстві окремим виданням поетичного твору.

«Хронологія» відома в одному примірнику, який 1856 р. надійшов до бібліотеки в Петербурзі. Її було репродуковано С. Л. Пташицьким, текст кілька разів передруковувався. У виданні вжито два шрифти: більший — такий самий, як у московському і львівському Апостолах, менший — такий же, як шрифт тексту острозької Біблії.

«Хронологію», як правило, зараховують до видань Івана Федорова, хоч дослідники і відзначають, що надрукувати цей твір міг також хтось з учнів славетного друкаря. На користь такого припущення говорить і те, що, на відміну від безперечних видань самого Івана Федорова, текст «Хронології» складено не церковнослов’янською, а тогочасною білорусько-українською літературною мовою.

Автор походив з родини білоруських шляхтичів-кальвіністів з-під Новогрудка. З 1572 р. був пов’язаний з родиною Радзивіллів (Радвіл): служив спершу у Миколи Радзивілла «Рудого», потім у Криштофа Радзивілла. Очевидно, через Радзивіллів познайомився з К. К. Острозьким. Крім «Хронології» відомі три вірші Римші на герби магнатів у віленських білоруських виданнях (на герб Остапа Воловича у збірнику 1585 p., на герби Льва Сапіги у публікації Литовського статуту 1588 р. і на герби Теодора Скумина у Апостолі 1591 р.). Польською мовою Римша опублікував поему Deketeros akróama про військову діяльність К. Радзивілла (закінчена в березні 1583 p., вийшла друком 1585 р.) і переклад з латинської «Хорографії» — опису Палестини Анзельма Поляка.

«Хронологія» — це своєрідний коротенький поетичний календар. Для кожного місяця подано три його назви: латинську, що була прийнята й у церковнослов’янській мові, назву мовою іврит («по гебрейську»), врешті назву, яку Римша вважав «простою». Після цього у двох рядках описано якусь подію біблійної історії або одно з свят, інколи з тим чи іншим зауваженням від себе, і вказано відповідну дату.

Серед назв місяців, які подано «простою мовою» зустрічаємо як полонізовані варіанти, так і форми, що відповідали українському народному слововживанню. Наприклад, «груднем» Римша називає листопад, що відповідало народному календареві українців.

Присвячені окремим місяцям двовірші переважно дванадцяти- й тринадцятискладові з цезурою після сьомого складу. Текст набуває характеру розмірної мови, якщо читати його, наголошуючи передостанній склад кожного слова. Водночас метр «Хронології» має спільні риси з деякими українськими народними піснями.

З поеми, присвяченої Кшиштофу-Миколі Радзивіллу, можна зробити висновок, що його супроводив Римша протягом походів 1579—1582 pp., отже, начебто поет не міг бути в Острозі 5 травня 1581 p., коли друкувалася «Хронологія». Але, виявляється, 8 травня 1581 p. К. Острозький писав до того ж Радзивілла: «Напевне, все це натворив цей рік. Математик пан Римша на підставі розташування світил написав, що рік у всьому винний і що люди до стрітення все повинні робити навпаки». Можна припустити, що ці слова написані під свіжим враженням астрологічного прогнозу Римші, який був тоді при Острозькій академії. Астрологія на той час ще не повністю відокремилася від астрономії, а з астрономією була пов’язана хронологія, якою в Острозі напередодні календарної реформи живо цікавилися. До речі, Римша був прибічником реформи, яку відкинули книжники, пов’язані з Острогом. Але не можна виключити і того, що Римша брав якусь участь в гуртку, що готував до друку біблійні тексти. Адже у «Хронології» пояснено староєврейські назви з тексту Біблії, прокоментовано деякі її фрагменти. Ідея витлумачити деякі події, описані в Біблії, більш зрозумілою для читацького загалу мовою, не могла не прийти на думку острозьким викладачам. «Хронологія» була першою спробою в цьому напрямі, інші спроби, на жаль, до нас не дійшли.

Твір білоруса Римші, хоч надрукований на Україні, належить насамперед білоруській літературі, так само, як до української літератури належать твори письменників з України, опубліковані у білоруських друкарнях у Вільнюсі, Вєвісі, Кутеїні. В той же час і перші і другі є фактами білорусько-українських літературних зв’язків, засвідчують єдність і взаємопереплетіння процесів культурного життя обох народів.