Поняття земель сільськогосподарського призначення

Реферат

Відповідно до вимог Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей. Це найважливіша із усіх категорій земель. Головною особливістю її є те, що земля тут виступає в якості основного засобу виробництва продуктів харчування і кормів для тваринництва, а також сировини для промисловості.

До складу земель сільськогосподарського призначення входять:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації).

До складу земель сільськогосподарського призначення входять також особливо цінні продуктивні землі з високородючими грунтами. Це — чорноземи нееродовані несолонцюваті суглинкові на лесових породах, лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти, темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті, бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньоглибокі, підзолисто-дернові суглинкові ґрунти, коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття.

Особливо цінні продуктивні землі підлягають особливій охороні, збереженню і відтворенню їх родючості у процесі сільськогосподарського використання.

На жаль, в Україні в останній час спостерігається стійка тенденція скорочення площ продуктивних сільськогосподарських угідь. Одночасно збільшується кількість так званих порушених земель.

За останні 30 років площі еродованих земель зросли у 2,5 раза, в тому числі еродованої ріллі — у три рази. Внаслідок ерозійних процесів щорічний змив ґрунту з розораних схилових земель досягає 460 млн. т. У ньому міститься 11 млн. т гумусу, 0,5 — азоту, 0,4 — фосфору і 7 млн. т калію. Найбільший змив ґрунтів зафіксовано в Чернівецькій (27,8 т/га), Харківській (24 т/га), Тернопільській (24,5 т/га), Закарпатській (23,3 т/га) областях. Недобір сільськогосподарської продукції на еродованих землях щорічно становить 8—9 млн. т у зерновому обчисленні.

Поряд з ерозійними процесами спостерігається інтенсивна деградація схилових сільськогосподарських земель унаслідок зсувів, обвалів, опливів. Ці явища дуже поширені в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Миколаївській, Харківській та Чернівецькій областях.

У зоні Полісся інтенсивно збільшуються площі заболочених земель. У загальній площі сільськогосподарських угідь перезволожених ґрунтів 27, а заболочених 11 відсотків.

Виявлено тенденцію до збільшення площі земель із кислими ґрунтами. Зокрема, за 1985—1995 р. їхня кількість у Кіровоградській області зросла до 66,8 відсотків, Закарпатській — 86,5, Івано-Франківській — 77,9 Вінницькій — 64,3 та Львівській — до 50,22 відсотків.

На значних площах орних земель у Дніпропетровській, Івано-Франківській, Одеській, Рівненській, Харківській і Чернівецькій областях кількість гумусу зменшилася на 0,3—0,4 відсотки. У цілому його вміст в орному шарі більшості ґрунтів нижчий від критичного рівня, що негативно позначається на їхній родючості. Щорічний винос гумусу в цих областях зростає на 1,8—2,4, а на деяких полях — на 24,5—52,5 т/га.

Тому особливого значення набуває підвищення культури землеробства, дотримання правил господарського використання земель, проведення робіт щодо збереження і підвищення родючості ґрунтів, суворе дотримання земельного законодавства, що встановлює правовий режим земель сільськогосподарського призначення.

До складу земель сільськогосподарського призначення входять земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. У разі необхідності за бажанням територіальних громад сіл, селищ, міст у порядку землеустрою може здійснюватися перерозподіл земельних ділянок сіножатей і пасовищ з метою максимального наближення громадських сіножатей і пасовищ до населених пунктів.

Земельні ділянки для ведення садівництва та городництва також відносяться до складу земель сільськогосподарського призначення. Використання земельних ділянок садівничими чи городницькими об'єднаннями громадян здійснюється відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Література

1. Аграрне право України: Підручник. / За ред. О. О. Погрібного. — К.: Істина, 2004. — 448 с.

2. Шеремет А. П. Земельне право України.: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 632 с.

3. Земельний кодекс України: Навч. посіб. // ВВР України. — 2001.

4. Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10.07.96 р. // ВВР. — 1996. — № 41.

5. Декрет КМУ "Про приватизацію земельних ділянок" від 26.12.92 р. // ВВР. — 1993. — № 10.

6. Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. // Держкомзем України. — К.: 1998.

7. Андрійцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні. Навч.-практ. посібник. — К.: 1999. — 395 с.

8. Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга і ін. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 368 с.

9. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям // Урядовий кур’єр. — 1995. — 8.12.07.

10. Земельное право. Учебник для вузов. / Под ред. С. А. Боголюбова. — М.: 1999. — 298 с.

11. Андрійцев В. І. Екологічне і земельне право України. Практикум для студентів вузів. — К.: 1998. — 317 с.

12. Гарланчук В. В. Розвиток землекористування в Україні. — К.: 1999. — 405 с.

13. Саблук П. Т. На шляху до нової аграрної політики. // Вісник аграрної науки. — К.: ІАЕ УААН. — 1999. — № 8.

14. Третяк А. М. Розвиток ринку землі в Україні. // Землевпорядний вісник. — 2000. — № 1.

15. Аграрне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, В. М. Корнієнко та ін.; За ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. — X.: Право, 2003. — 240 с.

16. Янчук В. З. Аграрне право України. К.: Юрінком Інтер. 2000 — 681 с.

17. Єрмоленко В. М. Аграрні майнові правовідносини в Україні: Монографія. — К.: Магістр-ХХІ сторіччя, 2007. — 200 с.

18. Проценко В. О. Організація корпоративних форм господарювання як фактор зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. — 2003. — № 10.

19. Сташевський А. М. Аграрне право України. — К.: Знання, 2005. — 173 с.

20. Земельний кодекс України з постатейними матеріалами / уклад. Д. В. Ковальський, Л. О.Панькова — К.: Юрінком Інтер, 2007 — 416 ст.

21. Аграрне право України: Підручник / В. З. Янчук, В. І. Адрійцев, С. Ф. Василюк та інші. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 720 с.

22. Указ Президента України "Про захист прав власників земельних часток (паїв)" від 21 квітня 1998 р., № 332/98.

23. Указ Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р., № 720/95.

24. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. — Харьков, 1998. — 220 с.

25. Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві. Монографія / Кол. авторів. Під ред. В. І. Семчика. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 2000. — 216 с.