Поняття суспільно небезпечних наслідків

Реферат

Найважливіша соціальна властивість злочину — його суспільна небезпечність — полягає в тому, що діяння (дія або бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкода, збиток). Механізм порушення об'єкта (суспільних відносин) і заподіяння йому шкоди може бути різним: в одних випадках негативному, руйнівному впливу піддається суб'єкт суспільних відносин (наприклад, при вбивстві — статті 115—119 КК України, тілесних ушкодженнях — статті 121—125 КК); в інших — благо, що охороняється правом і в зв'язку з яким існують дані відносини (це насамперед майнові злочини — крадіжка, шахрайство й ін.); по-третє — розривається соціальний зв'язок між суб'єктами відносин (ухилення від призову за мобілізацією — ст. 336, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей — ст. 164) тощо. В усіх цих випадках об'єкту кримінально-правової охорони завдається шкода, що і є наслідком злочину.

Суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкту, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Більшість злочинів заподіюють реальну шкоду. Це типова ситуація. Вбивство, крадіжка, грабіж, хуліганство своїм наслідком мають конкретну і реальну шкоду, що заподіюється відповідному об'єкту кримінально-правової охорони.

Розглянемо на прикладі злочин з суспільно небезпечним наслідком у вигляді реальної шкоди. 18 жовтня 2002 р. Ш. у своєму будинку під час вживання разом з Ж. і К. спиртних напоїв умисно вдарив останнього рукою в обличчя. У відповідь К. вдарив Ш., а коли той упав на підлогу, з метою вбивства почав завдавати йому руками й ногами удари в життєво важливі органи, потім кухонним ножем заподіяв чотири різані рани в область шиї та щелепи і при цьому відрізав вухо. Ж., також з метою позбавлення Ш. життя завдав йому декілька ударів руками й ногами в ділянки розташування життєво важливих органів, а потім стрибнув на його грудну клітку, чим заподіяв численні переломи ребер справа і зліва, розриви капсули та паренхіми печінки. Внаслідок травматичного шоку від одержаних тілесних пошкоджень Ш. помер на місці вчинення злочину.

Дані дії кваліфікуються як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливих мук і страждань шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, у т. ч. з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо. До особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали потерпілому особливих страждань.

Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 24.03.2003 р. засуджено: К. за ч. 1 ст. 115 КК — на 11 років позбавлення волі; Ж. за цією ж статтею на 10 років позбавлення волі.

Згідно з вироком К. і Ж. визнано винними у вчиненні злочину з особливою жорстокістю. [Практика судів України з кримінальних справ (2001—2005). / За ред. В. Т. Маляренка. № 11, 2005. — ст. 204]. В даному випадку наявні суспільно небезпечні матеріальні наслідки особистого характеру — вбивство особи.

Разом з тим чинне законодавство в деяких випадках встановлює відповідальність за діяння, що не заподіюють реальної шкоди конкретному об'єкту, однак ставлять його при цьому в небезпеку заподіяння шкоди. Так, порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, залізничних колій, засобів сигналізації та зв'язку тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 276 у разі створення такими діями небезпеки для життя людей, настання інших тяжких наслідків. Так само в ч. 1 ст. 135 встановлена відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Причому тут не потрібно настання смерті особи, яку залишили без допомоги, чи настання інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 135 КК). Прикладами ситуацій, коли винний сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, є такі: в результаті дорожньо-транспортної події з вини водія пішоходом, пасажиром або водієм іншого транспортного засобу були отримані травми, турист-любитель запросив знайомого піднятися в гори, де останній знепритомнів у зв'язку з захворюванням, власник водного мотоцикла катав на ньому дитину і вони опинилися у воді далеко від берега тощо. У випадку, коли водій транспортного засобу вчинив, скажімо, наїзд на пішохода і зник з місця події, залишивши потерпілого на проїзній частині дороги, він має нести відповідальність за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 135 і 286. Подібні злочини отримали в літературі назву «делікти небезпеки» («делікти створення небезпеки»). Тут створення небезпеки («загроза заподіяння шкоди») зовсім не означає, що в об'єкті посягання не відбувається негативних змін. При загрозі порушується стан захищеності, безпеки суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону, порушуються безпечні умови їх функціонування. От чому в деліктах небезпеки реальність створення такої небезпеки протиправною дією чи бездіяльністю, тобто загроза заподіяння шкоди об'єктові, повинна бути встановлена як факт об'єктивної дійсності.

Таким чином, суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Наслідки злочину різноманітні і можуть мати місце в різних сферах: економіки, виробництва, прав людини, екології тощо. Так, згідно ст. 236 КК порушення правил екологічної безпеки є злочином, який за своєю конструкцією містить матеріальний склад. Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених ст. 236. Порушення правил екологічної безпеки, яке не супроводжувалось фактичним заподіянням шкоди людині чи довкіллю, утворює склад відповідного адміністративного проступку, а за наявності для цього підстав — злочину, передбаченого ч. 1 ст. 253 КК. Суспільна небезпека злочину згідно ст. 157 КК перешкоджання виборчих прав полягає у тому, що він посягає на конституційне право громадян України обирати або бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних [ч. 1 ст. 212], великих [ч. 2 ст. 212] або особливо великих [ч. 3 ст. 212] розмірах висвітлені в ст. 212 КК як злочини у сфері господарської діяльності. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідки матеріального характеру і наслідки нематеріального характеру.

До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при вбивстві, тілесні ушкодження (статті 115—119, 121—125), а також майнова шкода, наприклад, у злочинах проти власності (розділ VI Особливої частини КК). Так, за частиною 3 ст.89 КК (1960 р.) відповідальність за злочини проти власності настає лише у випадку, коли умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна, що завдало особливо великої шкоди, вчинене шляхом підпалу або іншим загально небезпечним шляхом. С. визнано винним за те, що він 26.02.2000 р. проник через огорожу на охоронювану територію зернотоку КСП "Промінь", звідки таємно викрав деталі і двигуни від зерносушильних комплексів на загальну суму 3 тисячі 780 грн. При цьому один комплекс було повністю розукомплектовано, чим КСП було заподіяно особливо великої шкоди на суму 21 тисячу грн.

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 15.11.2000 р. С. засуджено за ч. 3 ст. 81 КК на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. В даному випадку суспільно небезпечні матеріальні наслідки майнового характеру. [Практика судів України з кримінальних справ (2001—2005). / За ред. В. Т. Маляренка. — № 11. — 2005. — ст. 218].

У свою чергу, злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися у так званій позитивній шкоді чи в упущеній вигоді (неодержані доходи). Позитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало у власності чи володінні потерпілого, протиправно вилучається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упущеної вигоди потерпілий не отримує тієї майнової вигоди, яку він має право отримати за законом, угодою, на іншій правовій підставі. Таким наслідком буде, наприклад, несплата в повному обсязі обов'язкових платежів шляхом заниження вартості будинку, що продається. Тут внаслідок обманних дій продавця і покупця держава не отримує тих грошових сум, які вона повинна була отримати при сплаті платежів у повному обсязі.

Нематеріальні наслідки являють собою такі негативні зміни в об'єкті посягання, що поєднані з порушенням тих або інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як правило, не пов'язані з фізичним впливом на людину як суб'єкта суспільних відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода інтересам політичним (злочини проти основ національної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосуддя, суспільної безпеки, суспільного порядку і моральності), соціальним (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина). Для прикладу наведемо розгляд справи про фальсифікацію виборчих документів Горохівським районним судом Волинської області.

П., будучи головою виборчої комісії № 61 Територіального виборчого округу № 20 з виборів Президента України у с. Рачин Горохівського району Волинської області, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третьої особи, вчинила фальсифікацію виборчих документів, яка полягає в тому, що 19.11.2004 р. за місцем свого проживання, заздалегідь знаючи, що п'ятеро зазначених у вироку осіб — мешканців села, не мають змоги взяти участь у голосуванні, незаконно видала М. відкріпні посвідчення на цих осіб, запропонувавши йому з метою завуалювання незаконної видачі виборчих документів написати від імені цих осіб заяви на видачу відкріпних посвідчень і включити зазначених осіб у список виборців, що той і зробив.

Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 31.08.2005 р. П. засуджено за ч. 3 ст. 158 КК України на 5 років позбавлення волі. Дії голови виборчої комісії територіального виборчого округу з виборів Президента України, яка вчинила фальсифікацію виборчих документів, правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 158 КК України, оскільки дані дії ведуть до настання суспільно небезпечних наслідків — вплив на результати голосування або на неможливість виявити волевиявлення громадян [Практика судів України з кримінальних справ (2006—2007). / Укладач В. В. Сташис, В. І. Тютюгін. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — ст. 586.]

Залежно від виду безпосереднього об'єкта, якому суспільно небезпечне діяння заподіює шкоду, наслідки можуть бути поділені на основні і додаткові. Так, шкода, що заподіюється службовою особою нормальній діяльності державного апарату при перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365), є основною, а шкода, що заподіюється особі, якщо перевищення супроводжується насильством або болісними або такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365), — додатковим наслідком. У той же час додаткові наслідки можуть бути поділені на обов'язкові (додатково обов'язкові), тобто такі, які мають місце завжди, у всіх випадках при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода, що заподіюється здоров'ю потерпілого при кваліфікованому грабежі [ч. 2 ст. 186], і факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але можуть бути і відсутніми при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода особі чи власності при вчиненні хуліганства [ст. 296.]

Використана література

1. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / Ю. В. Баулін і ін.; Х.: ТОВ "Одіссей", 2007. — 1184 с.

2. Практика судів України з кримінальних справ (2001—2005). / За ред. В. Т. Маляренка. Київ — Харків, Юрінком Інтер. 2005. — № 11. — 462 с.

3. Практика судів України з кримінальних справ (2006—2007). / Укладачі В. В. Сташис, В. І. Тютюгін. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 880 с.

4. Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: Видання четверте. — Х.: "Одіссей", 2008. — 528 с.

5. Бюлетень законодавства і юридичної практики україни. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — № 12. — 360 с.

6. Кримінальне право України. Загальна частина: Практикум: Навч. посіб. / І. П. Козаченко і ін. — К.: КНТ, 2006. — 432 с.

7. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика: Хрестоматія. / Упоряд. А. В. Савченко та ін., за ред. В. В. Кузнєцова. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. — 496 с.

8. Постанови Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах. — К.: ВД "Скіф", 2009. — 536 с.

9. Кримінальне право України: Заг. час.: Підручник для студ. вузів. / За ред. М. І. Бажанова. Київ — Харків: Юрінком Інтер — Право, 2002. — 416 с.

10. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Андрушко П. П. і ін. / За ред. С. С. Яценка. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 592 с.

11. Селецький С. І. Кримінальне право України. Заг. частина. Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2008. — 248 с.

12. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С. Г. Волкотруб і ін. К.: Наукова думка; Прецедент. — 2004. — 297 с.

13. Кримінальне право України. Заг. частина: Підручник. / За ред. М. І. Мельника. — К.: Атіка, 2008. — 376 с.

14. Хохлова І. В. Кримінальне право України (Заг. частина). Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2006. — 272 с.

15. Мальцев В. В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. — Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1989. — 192 с.

16. Миколенко О. М. Співвідношення понять "суспільно-небезпечні наслідки" та "шкода, яка заподіяна злочином" // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення). — Львів: ЛІВС при НАВСУ, 2003. — с. 108—110.