Методи психологічного впливу в діяльності правознавців

Реферат

План

Вступ

У діяльності будь-якого юридичного працівника завжди має місце психологічний вплив на особистість чи групу людей. Виступ судді перед підлітками в школі, бесіда слідчого з потерпілим чи свідками, діалог інспектора митниці з правопорушником — ці та інші подібні ситуації в діяльності юриста пов'язані не лише із з'ясуванням суті конкретної справи, але і з впливом на людей.

Метою психологічного впливу є виховання чи перевиховання особистості, стимулювання її до законослухняної поведінки, мотивування якої-небудь особи до відкритості і щирості при дачі показів і т.п. Психологічний вплив на окремих осіб в процесі розслідування кримінальної справи покликаний блокувати чи понижувати протидію тих людей, які свідомо викривляють чи приховують істину.

Розвиток юридичної психології як науки безпосередньо залежить від методичної забезпеченості. Тому кожен правознавець, пошуковець-практик, дослідник повинен представляти методичні можливості юридичної психології, вміти вибрати або розробити при необхідності конкретні методики. Для цього потрібно мати чітке уявлення про систему методів, яка використовується для пізнання в юридичній психології. Тому вивчення методів психологічного впливу в діяльності правознавців є досить актуальним.

1. Методи переконання та передачі інформації

Методи психологічного впливу, які використовуються юридичними працівниками, відрізняються від методів пізнання в психологічній науці. Методи психологічного впливу є способом впливу на психіку правопорушника, потерпілого чи свідка з метою спонукання їх до дачі показів з приводу обставин правопорушення.

Складним, але дієвим є метод переконання як спосіб словесного впливу, який включає в себе систему доведень, побудованих по законах логіки і обґрунтовуючий, висунутий юридичними працівниками, тезис. Успішне переконання веде до прийняття і наступного включення нових аргументів в систему поглядів, яка склалася у правопорушника, до певної трансформації світогляду в цілому і оцінки конкретної ситуації, а тому, і зміни мотиваційної основи поведінки. Переконання основане на усвідомленому прийнятті людиною висловлюваних юристом ідей, на їх аналізі і оцінці. При цьому висновок може бути зроблений як самостійно, так і зразу за переконуючим.

Процес переконання вимагає інколи великих часових затрат і використання різноманітних відомостей і елементів ораторського мистецтва. Прикладами використання переконання по відношенню до правопорушників є не поодинокі випадки добровільної здачі в руки правоохоронних органів осіб, які захопили повітряне судно з заручниками на борту чи банк. Багатогодинні, а інколи і багатоденні бесіди з ними, звернення до вагомих аргументів, які мають емоційну забарвленість, залучення до бесід родичів дозволяє працівникам правоохоронних органів досягнути бажаного, уникнути кровопролиття і людських жертв.

Механізм переконання спрямований безпосередньо на мислення людей, їх знання і досвід. Використовуючи цей механізм, можна викликати у правопорушника не лише розуміння ситуації і висунутих доведень, але й готовність діяти у відповідності з цим розумінням.

Умовами успішного впливу механізму переконання є апеляція до почуттів людини для збудження у неї відповідних емоцій, ясність і доступність думок юридичного працівника, його вміння привернути правопорушника, потерпілого чи свідка до себе і завоювати його довіру, настійливість і тактовність. Практика показує, що переконання як метод психологічного впливу доцільно використовувати при індивідуальному спілкуванні з людиною. Це пов'язано насамперед з тим, що для переконання дуже важлива концентрація уваги на обговорюваному предметі. Звичайно, механізм переконання застосовний і тоді, коли юристу доводиться працювати з групою людей.

Застосовується метод переконання в тих випадках, коли необхідність дій, які вимагаються від правопорушника чи іншої особи може бути доведена. Саме в цьому випадку правопорушник з більшою ймовірністю прислухається до доводів працівника правоохоронних органів, усвідомить корисність того, що йому рекомендують.

В цілому процес переконання повинен допомагати людині розібратися у часом складній і суперечливій ситуації, що склалася, виявити допущені помилки у своїх діях, усвідомити їх наслідки і прийняти вірне рішення. При попередньому розслідуванні і в діяльності по здійсненню судочинства метод переконання, здійснюючи вплив на моральну правосвідомість правопорушника, спонукає його переосмислити і змінити своє ставлення до скоєного. Відзначимо також: переконання в роботі з засудженими повинно допомагати їм сформувати лінію своєї поведінки на майбутнє.

З метою психологічного впливу на особистість в юридичній практиці активно використовують метод передачі (приховування) інформації. Під передачею інформації розуміється цілеспрямована передача певних відомостей про факти, події, знання в процесі спілкування з людиною. В умовах здійснення правосуддя метод передачі інформації приводить до зміни спрямованості розумових процесів особи, на яку чиниться вплив. Заздалегідь зібрана і вміло подана інформація, впливаючи на хід інтелектуальних, емоційних і вольових процесів, може дати позитивний результат. Наприклад, часто правопорушник, потерпілий чи свідок не може згадати про якісь важливі для слідства деталі; шляхом передачі цій особі певної порції інформації можна стимулювати його спогади. Якщо людина дає неправдиві покази, то в цьому випадку передача інформації також може змінити його погляди і оціночні судження. Звичайно, у даному випадку інформація, яка передається юридичним працівникам повинна мати об'єктивні джерела: офіційні документи (протоколи оглядів і обшуків, характеристики і т.п.) і висновки спеціалістів. Лише при цій умові, отримавши інформацію, винний може переглянути зайняту ним позицію і дати правдиві покази.

На практиці досить часто між працівником юриспруденції і правопорушником складаються напружені, складні, а часом і конфліктні відносини. Щоб добитися позитивного результату, інформація, що передається правопорушнику, повинна створювати в нього враження повної чи хоча б достатньої обізнаності юриста. Тоді обраний раніше варіант поведінки визнається правопорушником недієздатним, після чого починається або зізнання, або вигадування нової моделі своєї поведінки стосовно до юридичного працівника. Важливо підкреслити: необхідність негайної зміни своєї поведінки підвищує ймовірність помилок в діях правопорушника, а тому, сприяє розкриттю недостовірної інформації в його вербальних і невербальних формах спілкування.

Приховування інформації від правопорушника, свідка чи потерпілого з боку працівника юриспруденції переслідує інші цілі психологічного впливу на особистість. У даному випадку співробітник правоохоронних органів, володіючи даними, які викривають правопорушника, потерпілого чи свідка в дачі неправдивих показів чи приховуванні, не використовує їх до певного моменту. Тим самим у зазначених осіб може виникнути ілюзія про те, що слідчий чи інспектор не обізнаний з суттю і деталями юридичної справи. На цій основі у них з'являється оманливе уявлення про наслідувану працівником правоохоронних органів мету і про своє положення, що породжує в свою чергу переоцінку своїх можливостей, а також необережність у висловлюваннях і поведінці. Як результат — людина без необхідності відкривається, стає вразливою для передачі в потрібний момент юридичному працівникові раніше приховуваної інформації.

Використовуючи метод передачі (приховування) інформації як спосіб психологічного впливу на особистість, необхідно враховувати ряд факторів:

— умови передачі інформації, обстановка самого процесу повинні забезпечувати зосередженість уваги саме на інформації, що надається, бо в протилежному випадку сила психологічного впливу цієї інформації буде пониженою;

— спосіб передачі інформації (усна чи письмова мови, документи і т.п.) обирається, виходячи з конкретної мети психологічного впливу, передбачуваного інтересу до інформації і реальних обставин;

— форма передачі інформації може бути окличною, розповідною, стверджувальною і запитувальною. Її вибір визначається специфікою реагування особи, котрій адресована інформація. Якщо інформація розрахована на негайну реакцію людини, то, як правило, використовується оклична і запитувальна форми передачі інформації, а у випадку, коли передбачається період осмислення і обмірковування, — розповідна форма викладення інформації;

— послідовність і швидкість пред'явлення інформації. Юридична практика показує, що логічна послідовність і пов'язаність в передачі інформації, несподіваність її пред'явлення підвищує силу психологічного впливу на особистість;

— доказовість і переконливість інформації. Дана умова безпосередньо впливає на активізацію розумових, емоційних і вольових процесів особи, на яку впливає слідчий, інспектор та інший представник правоохоронних і правочинних органів;

— постійний контроль за впливом інформації, який здійснюється за допомогою спостереження за реакцією (міміка, жести, поза, погляд і т.п.) правопорушника, потерпілого і свідка, і аналізом їх мовних висловлювань.

2. Метод рефлексії як один з методів впливу на особистість

Одним з психологічних методів впливу на особистість правопорушника є метод рефлексії. У чому суть даного методу? Рефлексія — це процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів. У соціальній психології рефлексія виступає у формі усвідомлення діючою особою того, як вона сприймається і оцінюється іншими людьми. Метод рефлексії в юридичній психології базується саме на з'ясуванні, як правопорушник знає і розуміє юридичного працівника, його особистісні особливості, емоційні реакції і пов'язані з пізнанням уявлення.

Вплив на правопорушника за допомогою методу рефлексії може здійснюватися різними шляхами. Наприклад, поведінкою правопорушника можна керувати за допомогою маскування дій, яке проводиться з метою надання цій особі лише певної інформації, а також створенням обманної загрози. В останньому випадку юрист-практик проявляє активність, проводить опитування людей, неодноразові огляди одних і тих самих об'єктів, ставки віч-на-віч одних й тих самих осіб. Правопорушник, сприймаючи дії юридичного працівника і приймаючи уявну загрозу як реальну, змінює свою поведінку в необхідному для юриста напрямку.

В оперативно-розшуковій діяльності, а також у слідчій і судовій роботі засобом реалізації методу рефлексії може бути передача рішення. Здійснюючи передачу рішення, наприклад, у формі підказки неправильної відповіді на суттєво важливе питання, слідчий, інспектор заставляє правопорушника або прийняти її, або відмовитися від підказки. У будь-якому випадку він повинен змінити своє ставлення і поведінку до процесу розкриття правопорушення: погоджуючись з юридичним працівником, правопорушник буде спійманий на недостовірній інформації (неправдивій), а спростовуючи його підказку, він повинен навести дійсні факти і аргументи. Психологічний вплив на особистість правопорушника за допомогою методу рефлексії здійснюється і шляхом створення у нього за допомогою сукупності дій обманного уявлення про наявні в юридичного працівника засоби і можливості, а відповідно, і про подальші його дії. Така обізнаність правопорушника викликає посилення психічного напруження, страху, що спонукає його до певних дій. Створюючи таку уявну загрозу в обманному напрямку, слідчий, працівник суду, інспектор добивається певної переваги в своїй позиції над правопорушником (неможна забувати про те, що зустрічаються правопорушники з немалими інтелектуальними здібностями і досвідом протиправних дій, які також здійснюють рефлексію, тобто розрахунок своїх дій, виходячи з можливих дій працівника правоохоронних органів).

Вплив на правопорушника повинен здійснюватися не грубим примушенням, а шляхом передачі підстав, з яких він міг би вивести своє, не передбачене юристом рішення.

3. Сутність методу навіювання та методу прикладу

У психологічному арсеналі впливу працівників правоохоронних органів на особистість правопорушника значне місце займає метод навіювання (суперечка про можливість застосування даного методу в процесі розкриття правопорушень продовжується серед спеціалістів до теперішнього часу).

Навіювання — це цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи групу людей. При навіюванні відбувається некритичне сприйняття інформації, чужого погляду чи позиції, прийняття її як своєї власної. Ще великий фізіолог, невропатолог, психіатр, психолог В. М. Бехтерєв у своїх дослідженнях показав, що навіювання безпосередньо викликає певний психічний стан людини, не вимагаючи доказів і логіки міркувань. Тому навіювання представляє собою переважно емоційно-вольовий вплив юриста на правопорушника.

Навіювання безпосереднє може здійснюватися у вербальній і невербальній формі (суворий оклик, тихий шепіт, наказ і т.п.). Побічне навіювання досягається за допомогою передачі інформації і відомостей про життєдіяльність правопорушника, які створюють у нього уявлення про повну, вичерпну інформованість працівника правоохоронних органів (нейтральні за формою висловлювання, наприклад, слідчого про деталі взаємовідносин правопорушника з його співучасниками, деякі нюанси про його роботу чи захоплення і т.п.). Навіювання як метод психологічного впливу на особистість (до речі, навіювання може бути використане і по відношенню до потерпілого, свідка) розраховане на придушення волі людини, підпорядкування її вимогам особи, що здійснює навіювання.

Ефекти навіювання підвищуються, якщо юридичний працівник враховує наступні фактори:

— вік людини. Наприклад, підлітки в більшій мірі піддаються навіюванню, ніж дорослі;

— психічний і фізичний стан правопорушника, потерпілого чи свідка. Практика показує, що люди втомлені піддаються в більшій мірі навіюванню, ніж люди з хорошим самопочуттям;

— авторитет слідчого, інспектора чи іншого юридичного працівника. В багаточисельних дослідженнях соціальних психологів виявлено, що вирішальною умовою ефективності навіювання є авторитет тієї особи, котра намагається навіяти щось іншій. Пояснюється це тим, що авторитет створює додатковий елемент впливу до джерела інформації.

Серед методів психологічного впливу на особистість слід назвати метод прикладу. Суть даного методу полягає в тому, що в процесі виховної роботи відтворюються дії, прийоми, манери, правила поведінки в спілкуванні.

Здавалось би, метод прикладу відноситься до чисто педагогічних способів впливу на інших людей. Але в основі цього методу лежить психологічний феномен — наслідування. Схильність людей до наслідування не можна вважати сліпим, механічним копіюванням дій і вчинків інших людей (сказане відноситься перш за все до підлітків і дорослих людей, так як в дитячому віці наслідування часто носить неусвідомлений характер).

Методом прикладу юрист передає своє відношення до об'єктів, явищ життя, до діяльності, до інших людей через власну роботу, дію і поведінку. В юридичній психології за допомогою методу прикладу можна викликати критичне відношення до правопорушника, потерпілого, свідка, до себе за рахунок співставлення конкретних дій, вчинків і висловлювань тієї особи, що чинить вплив, зі своїми власними. Особливу важливість даний метод набуває в роботі з неповнолітніми і тими правопорушниками, які вперше порушили закон.

Висновки

Як бачимо, в арсеналі юриста досить багато методів вивчення особистості, яка його цікавить і психологічного впливу на неї. У зв'язку з цим перед ним стоїть завдання добре освоїти дані методи і вміло використовувати в конкретних ситуаціях діяльності. Інформація, зібрана неправомірними засобами, не може слугувати обвинуваченню. Складним, але дієвим є метод переконання як спосіб словесного впливу, який включає в себе систему доведень, побудованих по законах логіки і обґрунтовуючий, висунутий юридичними працівниками, тезис. З метою психологічного впливу на особистість в юридичній практиці активно використовують метод передачі (приховування) інформації. Під передачею інформації розуміється цілеспрямована передача певних відомостей про факти, події, знання в процесі спілкування з людиною. В умовах здійснення правосуддя метод передачі інформації приводить до зміни спрямованості розумових процесів особи, на яку чиниться вплив. Одним з психологічних методів впливу на особистість правопорушника є також метод рефлексії — процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів.

У психологічному арсеналі впливу працівників правоохоронних органів на особистість правопорушника значне місце займає метод навіювання (суперечка про можливість застосування даного методу в процесі розкриття правопорушень продовжується серед спеціалістів до теперішнього часу).

Навіювання — це цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи групу людей. При навіюванні відбувається некритичне сприйняття інформації, чужого погляду чи позиції, прийняття її як своєї власної.

Література

1. Бедь В. В. Юридична психологія: Навч. посіб. — Львів "Новий Світ — 2000", К.: "Каравела", 2002. — 376 с.

2. Васильев В. Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. — СПб., 2000. — 341 с.

3. Копець Л. В. Психологія особистості: Навч. посіб. для студентів вузів. — К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2008. — 458 с.

4. Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Підручник. — К.: Атіка, 2004. — 368 с.

5. Аминов И. И. Психологический практикум для юристов. Учебное пособие. М.: Издательство «Экмос», 2001. — 144с.

6. Чуфаровский Ю. В. Психология в оперативно-розыскной деятельности правоохранительных органов. М.: Право и закон, 1996. — 128 с.

7. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс. К.: Концерн "Видавничий дім Ін Юре", 2004. — 424 с.