Психологія організованих злочинних угрупувань

Реферат

Зміст

Вступ
1. Стан і динаміка організованої злочинності в Україні
2. Організована злочинна група у психологічному вимірі
3. Функціонально-психологічні особливості організованих злочинних груп
Висновки
Література

Вступ

Організована злочинність є найбільш небезпечним за сукупністю наслідків різновидом злочинності. Виникнувши з надр професійної та економічної злочинності, вона набула корупційних і транснаціональних ознак.

Серед зареєстрованих в Україні групових злочинів на організовані злочинні групи (ОЗГ) припадає лише 10%. Це умовно відображає видиму частину айсберга і свідчить про життєздатність організованої злочинності, ефективне уникнення соціального контролю та протидії з боку спеціальних органів, що ведуть боротьбу з нею. На встановлення корупційних зв'язків із представниками центральних і місцевих органів влади ОЗГ витрачають до 50% своїх коштів. За експертними оцінками, це приблизно від кількох сотень мільйонів до кількох сотень мільярдів гривень.

Підвищена небезпека організованої злочинності для України пов'язана з недостатнім державним регулюванням соціально-економічних відносин (правовим, кадровим, матеріально-технічним та ін.), роздутістю і сваволею чиновницько-бюрократичного апарату, свідомою безгосподарністю. За таких умов організована злочинність активно та небезуспішно намагається створити власну кримінальну систему управління, одночасно зрощену з державними органами, громадсько-політичними організаціями.

Враховуючи все сказане, можна зробити висновки про неабияку актуальність даної теми для профілактики та боротьби із злочинними угрупуваннями.

1. Стан і динаміка організованої злочинності в Україні

Для з'ясування кримінально-психологічної сутності організованої злочинності необхідно встановити найсуттєвіші ознаки цього явища. Перелік таких ознак міститься у визначеннях організованої злочинності, вироблених у юриспруденції та меншою мірою — в юридичній психології.

Під організованою злочинністю розуміється відносно масова розповсюдженість стійких керованих зграй злочинців, які створюють систему власної безпеки за допомоги корупційних зв'язків і вдаються до вчинення злочинів як до професії (бізнесу). Основною ознакою організованої злочинності, є корупція і намагання з її допомогою проникнути в економіку та політику.

Під організованою злочинністю, за експертами ООН, варто розуміти відносно велику групу стійких і керованих злочинних формувань, які провадять злочинну діяльність із корисливою метою та створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних засобів, як насилля, залякування, корупція та розкрадання у великих розмірах.

Із юридично-психологічних визначень заслуговує на увагу таке: «Організована злочинність — об'єднання злочинців, які мають стійку внутрішню структуру та ієрархічні зв'язки; створені для систематичного злочинного бізнесу, використовують корупцію представників влади, методи насильства та залякування або, в інших випадках, домовляються з іншими злочинними угрупуваннями, встановлюють свій контроль у різних сферах протиправної діяльності та здійснюють її на постійному ґрунті з метою отримання значного прибутку».

Із наведених визначень можна вирізнити такі суттєві ознаки організованої злочинності як кримінально-психологічного явища:

— вчинення сукупності певних видів злочинів (за тяжкістю, формою вини, мотивацією), монополізація і патронування сфер передкримінальної та кримінальної діяльності;

— вчинення злочинів на професійній основі, у вигляді діяльності (промислу, бізнесу);

— активне уникнення та протидія соціальному контролеві, насамперед, за допомоги корупції;

— характер і ступінь взаємовідносин, практичної взаємодії членів злочинних груп, злочинних груп між собою.

Засади організованої злочинності як кримінально-психологічного явища сформувалися в Україні наприкінці 70-х — на початку 80-х років минулого століття та були загальними для колишнього СРСР.

Періодом офіційного визнання організованої злочинності як явища можна вважати 1984—1989 рр. Саме в той час почалося стрімке зростання темпів і масштабів цього явища, а також його висвітлення у засобах масової інформації та широке наукове дослідження.

За роки незалежності в Україні загальнокримінальна злочинність, за офіційною статистикою, зросла у чотири рази. Організована злочинність і пов'язана з нею корупція розповсюджуються випереджаючими темпами. Про це свідчить, зокрема, кількість виявлених по лінії МВС організованих злочинних груп і злочинів, скоєних ними до виявлення. Розповсюдженість організованої злочинності, її особливо небезпечні наслідки обумовили необхідність розроблення та реалізації низки загальнодержавних заходів.

За час незалежності України у динаміці організованої злочинності можна виокремити такі основні тенденції та характеристики:

— постійне збільшення кількості організованих злочинних груп і зростання їхньої кримінальної активності;

— виникнення третього рівня організації та повний перехід на трьохрівневу структуру (первинні групи — угруповання — спільноти), завершений розподіл сфер впливу на рівні районів, областей, міст;

— взяття під контроль тіньової економіки, пріоритетне проникнення у такі галузі офіційної економіки, як паливно-енергетичний комплекс, лікерно-горілчана, тютюнова промисловість; кредитно-банківська, приватизаційна сфери, зовнішня торгівля;

— легалізація і «прикриття» злочинних груп під виглядом охоронних організацій, спортивних клубів, розважально-оздоровчих закладів тощо і проникнення лідерів у громадсько-політичну і особливо депутатську діяльність;

— активне «відмивання» злочинних коштів через придбання чи створення підприємств, закладів обслуговування, розваг і відпочинку (магазини, сауни, казино, нічні клуби, бари тощо);

— широке застосування вогнепальної зброї, вибухівки, технічних пристроїв для вчинення злочинів;

— розповсюдженість убивств на замовлення за допомоги бандитських угруповань, професійних кілерів, спеціалізованих кілерських груп;

— утворення груп за національно-етнічною ознакою із некорінного населення;

— патронування підготовки спортсменів у певних видах (кульова стрільба, східні єдиноборства, боротьба, бокс) із подальшим їх залученням до виконання охоронних, рекетирських, «бойових» функцій;

— встановлення стійких міжрегіональних і міжнародних зв'язків, патронування діяльності співвітчизників в інших країнах, злочинна спеціалізація на нелегальній міграції, торгівлі жінками та зброєю, контрабанді, незаконному обігу наркотиків, крадіжках і ввезенні автотранспорту.

Організована злочинність в Україні є наслідком комплексного впливу різних чинників: економічних, політичних, правових, організаційно-управлінських, психологічних.

2. Організована злочинна група у психологічному вимірі

Суб'єктом організованої злочинності виступає певний різновид злочинної групи. Згідно з класифікацією така група характеризується попередньою змовою, кримінальною головною метою створення і функціонування, організованістю. Серед цих ознак найбільш складною за змістом — юридичним і психологічним — є кримінальна організованість. Але саме вона дозволяє з'ясувати своєрідність організованої злочинної групи (ОЗГ), відмежувати її від інших груп — суб'єктів злочину. Таке відокремлення має важливе, передусім практичне, значення.

Для встановлення сутності кримінальної організованості необхідно звернутися до загальніших понять — «організація», «соціальна організація», «організованість».

Базовим виступає «організація», що є загальнонауковим поняттям і широко використовується в соціальних, окремих природничих і технічних науках.

У філософському плані поняття «організація» має три основні тлумачення:

1) внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії диференційованих та автономних частин цілого, обумовлена його будовою;

2) сукупність процесів чи дій, які спільно реалізують певну програму чи мету і діють за певними правилами та процедурами;

3) об'єднання людей, які спільно реалізують певну програму чи мету і діють за певними правилами та процедурами.

Похідним від «організації» є поняття «соціальна організація». У широкому тлумаченні під нею розуміється упорядкування та регулювання дій соціальних груп і окремих осіб відповідно до нормативно-ціннісної системи.

У вужчому тлумаченні соціальна організація — це відносно автономна група осіб, яка орієнтована на досягнення деякої фіксованої мети і здійснює для цього спільні, координовані дії під управлінням певних осіб.

Наведене тлумачення соціальної організації є вихідним для соціальних наук, що вивчають об'єднання, групи людей, — соціології, психології, політології, правознавства та ін.

Так, у загальнопсихологічному розумінні організація являє собою об'єднання (окремих осіб чи груп), яке відзначається внутрішньою диференціацією та впорядкованістю.

Отож, організованість є суттєвою, обов'язковою ознакою соціальної організації в цілому та зокрема деякого різновиду груп. Насамперед, вона свідчить про певний рівень психологічного розвитку групи.

Кримінальна організованість стає реальністю, коли здійснюється спільна злочинна діяльність, а кримінальна мета визначає існування власне групи, пронизує взаємостосунки її членів.

Основними, найбільш інформативними психологічними характеристиками кримінальної організованості є згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість, сумісність.

Згуртованість відіграє провідну роль у кримінальній організованості. Вона являє собою єдність групи, її здатність протистояти підбурливому зовнішньому впливу й утримувати у своєму складі окремих членів.

У згуртованості можна вирізнити два взаємопов'язані, але відносно автономні рівні: емоційно-почуттєвий і змістовно-раціональний.

На нижчому, емоційно-почуттєвому рівні виникають та зміцнюються взаємні симпатії, прихильність між членами групи.

Емоційно-почуттєва єдність супроводжує і виразно проявляється в різноманітних групових традиціях, проведенні дозвілля, емоційній «релаксації» після вчинення злочину — відвіданні саун, казино, азартних іграх, отриманні сексуальних послуг тощо.

Вищим рівнем кримінальної згуртованості виступає змістовно-раціональна єдність. Вона полягає у збіжних чи близьких поглядах (орієнтаціях, переконаннях, оцінках) членів групи на злочин, злочинну діяльність як засіб задоволення власних і групових потреб. Саме змістовно-раціональна єдність виступає вирішальною внутрішньою умовою стійкості злочинної групи, ефективності її функціонування.

Другою психологічною характеристикою, в якій проявляється кримінальна організованість, є функціонально-рольова структура групи. Похідними від неї виступають управлінська, інформаційна та меншою мірою емоційно-почуттєва структури.

Кримінальна функція полягає у спеціалізації щодо виконання певної діяльності у складі злочинної групи. Саме вона визначає характер кримінальної ролі, тобто зміст поведінки, порядок та умови взаємодії з членами групи, іншими особами, які становлять кримінальний інтерес.

В організованій злочинній групі більшість її членів мають вузьку спеціалізацію, виконуючи від однієї до трьох споріднених функцій. Основними функціями є такі: ініціативно-планувальна, інформаційно-аналітична, розпорядчо-управлінська, виконавча, матеріально-фінансова, охоронно-захисна, підготовчо-виховна, представницька.

У повному обсязі та найбільш виразно названі функції та відповідна рольова структура притаманні організованим злочинним групам, які спеціалізуються на нелегальній міграції, проституції, нелегальних доправленнях в Україну викрадених за кордоном автомобілів.

Чільне місце у функціонально-рольовій структурі ОЗГ посідає лідер.

Чинне кримінальне законодавство юридичним аналогом ролі лідера визначає роль організатора, хоча роль організатора є вужчою за змістом порівняно з роллю лідера.

В організованій злочинній групі лідерство має жорстко авторитарний та одноосібний характер. Здійснення лідерства двома-трьома особами трапляється рідше і спирається на близькородинні чи національно-етнічні зв'язки.

Третьою психологічною характеристикою, яка репрезентує кримінальну організованість групи, є спрацьованість.

Спрацьованість являє собою узгоджену, відлагоджену взаємодію членів групи у злочинній діяльності.

Спрацьованість характеризується ефективністю злочинної діяльності.

Вимоги до рівня спрацьованості суттєво відрізняються залежно від того, яким способом учиняється злочин.

У «чистому» вигляді можна вирізнити три провідні способи: спільно-індивідуальний, спільно-послідовний, спільно-інтегральний.

Завершальною, четвертою психологічною характеристикою, в якій проявляється кримінальна організованість, виступає сумісність. Вона ж найбільшою мірою впливає на спрацьованість членів злочинної групи.

Сумісність полягає в оптимальному поєднанні, співвідношенні психологічних якостей членів групи, суттєвих для вчинення злочину. Вона забезпечує взаємне розуміння, задоволеність один одним і як наслідок — ефективні спільні злочинні дії.

Оптимальність досягається, щонайперше, за рахунок подібності, схожості психологічних якостей, рідше — за рахунок взаємодоповнювальних розбіжностей, ефекту «сплаву». Для кримінальної організованості групи суттєве значення мають залежно від виду і способу вчинення злочину три рівні сумісності: психофізіологічний, індивідуально-психологічний, соціально-психологічний.

Психофізіологічний рівень базується на оптимальному поєднанні таких характеристик, як швидкість і точність сенсомоторних реакцій, чутливість зору і слуху, темперамент, емоційна врівноваженість і витримка.

Індивідуально-психологічний рівень сумісності передбачає оптимальне співвідношення пізнавальних процесів (уваги, пам'яті, мислення), спостережливості, вольових якостей і рис характеру (рішучість, обережність, хитрість, настійливість), здатності орієнтуватися у швидкоплинних та екстремальних ситуаціях тощо.

Соціально-психологічний рівень сумісності базується на оптимальному поєднанні таких якостей і характеристик, як соціальні установки, ціннісні орієнтації, комунікабельність, достовірність публічного виконання злочинної ролі, здатність впливати на інших людей і протистояти впливу інших. На цьому рівні оптимальне поєднання досягається як за рахунок подібності, так і способом взаємодоповнювальної розбіжності.

Соціально-психологічний рівень сумісності має важливе значення для здійснення розпорядчо-управлінської, безпосередньо-виконавчої, охоронно-захисної, підготовчо-виховної функцій.

Отже, організована злочинна група — це група, якій притаманні кримінальна головна мета створення і функціонування, вчинення злочинів за попередньою змовою, згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість і сумісність.

Юридично-обов'язковий перелік ознак ОЗГ наведено в чинному Кримінальному кодексі України. Він містить: 1) наявність певної мінімальної кількості членів групи (7—8 осіб); 2) їх попереднє об'єднання у стійку групу для неодноразового вчинення злочинів; 3) єдиний план із визначенням функцій членів групи; 4) обізнаність із цим планом усіх членів групи.

Поряд із юридично обов'язковими ознаками ОЗГ найчастіше називаються професіоналізм у вчиненні злочинів і наявність корупційних зв'язків.

Організована злочинна група — це реальне неформальне стійке об'єднання трьох та більше осіб, яке створене і функціонує з метою професійного вчинення злочинів за попередньою змовою, життєздатне на основі кримінальної організованості та корупційних зв'язків. Ознаками кримінальної організованості є згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість і сумісність.

Поняття організованої злочинної групи виступає базовим стосовно до інших організованих злочинних об'єднань — банд, терористичних груп, злочинних організацій тощо.

3. Функціонально-психологічні особливості організованих злочинних груп

З'ясування особливостей окремих ОЗГ так чи інакше спирається на класифікацію цих груп. У сучасному правознавстві та юридичній психології однією з найбільш розповсюджених є кримінологічна класифікація.

Згідно з цією класифікацією виокремлюються:

— проста організована група;

— структурна або складна організована група;

— організоване злочинне угруповання;

— злочинна організація.

Інколи в рамках означеної класифікації вирізняються банда та кооперація професійних злочинних лідерів.

Певне визнання має класифікація ОЗГ за рівнем організованості: групи з низьким, середнім, високим рівнем організованості або ситуативна злочинна група, організована злочинна група, злочинна організація.

У чинному Кримінальному кодексі України визначено два основні види ОЗГ:

— організована група (стійке об'єднання);

— злочинна організація (стійке ієрархічне об'єднання).

Їх різновидами визначені банда, терористична група чи організація, незаконне воєнізоване чи збройне формования.

Якщо взяти за основу традиційну трьохрівневу структуру організованої злочинності як явища, психологічний розвиток групи як соціального організму, спеціалізацію та масштаби злочинної активності, то можна вирізнити такі основні ОЗГ:

— проста або первісна організована злочинна група;

— злочинна організація (угрупування);

— злочинна спільність (асоціація).

Слід ураховувати, що кожна ОЗГ перебуває у нелінійно-поступальному, складному кримінально-психологічному розвитку за загальних несприятливих соціальних умов. Вона може мати більшість ознак певного виду ОЗГ чи перебувати у проміжному стані.

Сучасна правоохоронна практика зіштовхується з різноманітними, але в більшості типовими трансформаціями організованих злочинних груп.

Проста (первісна) організована злочинна група нараховує 3—10 осіб, група має дворівневу рольову структуру (лідер — рядові члени), функціональна спеціалізація членів групи є відносною. У плануванні та вчиненні злочинів бере участь уся група, її члени безпосередньо контактують один з одним та лідером. Злочинні доходи розподіляються лідером рівномірно, зазвичай без утворення спільного грошового фонду — «общака».

Злочинна активність спеціалізована за видом, засобами, способом учинення злочинів; їх територія чітко не визначена, але обмежена місцем проживання членів групи (мікрорайон, місто, приміська чи районна зона). Контакти з іншими злочинними групами відсутні або епізодичні, стійких корумпованих зв'язків немає.

Злочинна організація (угруповання). Кількісний склад груп цього виду досить різноманітний і варіює в межах від кількох десятків до сотні осіб. Угруповання має розгалужену, кількарівневу, спеціалізовану структуру, до якої входять:

— керівний блок (3—8 осіб), що здійснює управлінську, координаційну, стратегічно-планувальну, представницьку діяльність;

— блок інформації, аналізу, поточного планування, розроблення найважливіших акцій;

— фінансово-матеріальний блок: зберігання спільного грошового та майнового фонду, забезпечення корупційних зв'язків, «відмивання» злочинних коштів і легального бізнесу;

— блок охорони та безпеки;

— блок безпосереднього виконання з однією чи кількома бандитськими групами.

Злочинна організація взаємодіє з іншими угрупованнями за функціональною і територіальною ознаками, має розгалужені корумповані зв'язки на таких рівнях, як адміністративна дільниця, район, місто, регіон.

Ряд ознак злочинної організації визначено в чинному Кримінальному кодексі України. Це: 1) стійке об'єднання з ієрархічними зв'язками між його членами або структурними частинами; 2) спрямованість на вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів; 3) безпосереднє вчинення злочинів або здійснення керівної, координаційної, забезпечувальної діяльності (функцій) щодо цієї організації, інших осіб, інших злочинних груп.

Основними сферами активності злочинних організацій є вимагання, контроль підпільного виробництва, контрабанда (алкогольні напої, тютюнові вироби, зброя, підакцизні товари), проституція, наркобізнес. Локальними та побічними сферами є викрадення людей, престижних автомобілів із метою викупу, торгівля людьми, розбійні напади, фізичне усунення конкурентів і тих, хто тим чи тим чином заважають цій діяльності.

Правоохоронна практика свідчить, що злочинні організації відрізняються одна від одної залежно від способу утворення.

Особливою ОЗГ є банда, яка залежно від своїх характеристик (кількісний склад, злочинна спеціалізація, самостійність чи підпорядкованість функціонування) може належати до простої організованої злочинної групи або до злочинної організації.

У кримінально-психологічному плані банда відрізняється високою організованістю, стійкістю, жорсткою дисципліною. Бандитській психології притаманні винятковість і зверхність над оточенням, зухвалість та безкарність, крайній цинізм, жорстокість до жертв і відступників.

Законодавчою конституційною ознакою банди визнано наявність зброї, яка використовується для нападу на громадян, підприємства, установи, організації. Бандою визнається група, якщо хоча б один з її членів володіє зброєю, яку має намір застосувати при нападі, про що знають інші члени групи.

Динаміка загальної та організованої злочинності в останні 20 років привела до суттєвих змін у кримінально-психологічному портреті банди. Якщо раніше банди функціонували самостійно, то зараз таке формування стає обов'язковою складовою злочинних організацій і спільнот. Значно розширилася злочинна спеціалізація, а бандитські дії почали поєднуватися з іншими видами злочинів і навіть підпорядковуватися їм.

Злочинна спільність (асоціація). Кількісний склад такого об'єднання може нараховувати від кількох сотень до тисячі осіб. Функціонально-рольова структура в цілому схожа на структуру злочинної організації, але більш чисельна, складна і розгалужена.

Злочинні спільноти поєднують кримінальні та легальні форми діяльності, мають власні підприємства, магазини, заклади обслуговування, розваг і відпочинку.

Окремі фахівці вважають, що акцент на легальні господарчо-економічні форми діяльності разом із проникненням у державне управління та політику свідчить про трансформацію злочинної спільноти у мафію.

Від інших злочинних об'єднань мафія відрізняється комплексним застосуванням підкупу, погроз, фізичного усунення.

Сучасна мафія визначається як таємна злочинна спільнота, яка за ступенем організованості та характером активності виходить за межі традиційної злочинності, має стійкі корупційні зв'язки, поєднує кримінальні та легальні форми діяльності, впливає на соціально-політичні процеси у регіоні чи країні в цілому.

Функціонально-психологічні особливості окремих організованих злочинних груп необхідно враховувати для попередження і протидії організованій злочинності.

Висновки

Суб'єктом організованої злочинності виступає певний різновид злочинної групи. Згідно з класифікацією така група характеризується попередньою змовою, кримінальною головною метою створення і функціонування, організованістю. Основними, найбільш інформативними психологічними характеристиками кримінальної організованості є згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість, сумісність.

В організованій злочинній групі більшість її членів мають вузьку спеціалізацію, виконуючи від однієї до трьох споріднених функцій. Отже, організована злочинна група — це група, якій притаманні кримінальна головна мета створення і функціонування, вчинення злочинів за попередньою змовою, згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість і сумісність.

Література

1. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Юридическая психология: Учебник. — X., 2001. — 685 с.

2. Быков В. М. Криминологическая характеристика преступных групп. — Ташкент, 1986. — 418 с.

3. Гуров А. И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. — М., 1990. — 325 с.

4. Джига М. В. Соціально-психологічні аспекти організованої злочинності // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2000. — № 2. — с. 112—118.

5. Камлик М. І., Романюк Б. В., Сущенко В. Д. Організована злочинність в Україні. — К., 1999. — 189 с.

6. Прикладная юридическая психология: Учебное пособие / Под ред. А. М. Столяренко. — М., 2001. — 364 с.

7. Психологічні особливості організованих злочинних об'єднань (використання психологічних знань у протидії організованій злочинності): Науково-практичний посібник / За заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва, С. Д. Максименка, Б. В. Романюка. — К., 2002. — 384 с.

8. Советский энциклопедический словарь. — 2-е изд. — М.: 1982. — с. 932.

9. Бедь В. В. Юридична психологія: Навч. посіб. — Львів. — "Новий Світ — 2000", К.: "Каравела"; 2002. — 376 с.

Психологія організованих злочинних угрупуваньРеферат