За всю історію здобування нашою країною волі було багато сміливих козаків. Та не знайдеться, мабуть, людини, яка б не знала та не чула про Богдана Хмельницького. Цей талановитий полководець, гнучкий дипломат і щирий патріот України очолив визвольну війну 1648—1654 pp., яка була зумовлена тим, що польська шляхта поневолювала український народ. Перетворювала козаків і вільних селян у кріпаків, насильно вводила католицьке богослужіння в церквах. Визвольна війна почалася з перемог під Жовтими Водами та Корсунем. У пісні «Чи не той то хміль» оспівується ця перша перемога Богдана Хмельницького над польсько-шляхетським військом. Він виступає у пісні як втілення патріотизму народу, його сили й радості від здобутої перемоги. Починається ця пісня паралелізмом: «Хміль — Хмельницький», який повторюється з деякими варіаціями тричі. Цей засіб ужито, щоб підкріпити висловлену думку. Спочатку Хмельницький «з ляхами б'ється», потім «ляхів рубає» і нарешті «ляшенків тисне». Хміль у народних піснях — символ молодості, буяння сили. Джерело молодечого запалу і сили Хмельницького — в повсталому народові, на допомогу, якому він змушений був запросити ненадійного союзника — кримську орду:
Після битви вже відчувається почуття зневаги і презирства до «вражих ляхів»:
У іншій пісні «Гей, не дивуйте, добрії люди» згадується і Богдан Хмельницький, і Жовтоводська битва, де завдяки військовому таланту нашого гетьмана український народ здобув першу перемогу. В єдності і мужності народних мас великий гетьман відчув велику силу:
Уяву про тяжке становище України напередодні визвольної війни 1648—1654 pp. дає народна пісня «Розлилися круті бережки»:
Не забув український народ свого героя. У Києві напроти Софійського собору є величний пам'ятник Богдану Хмельницькому. На красивому коні, що ніби рветься у бій, сидить славний козак, який, легко натягнувши повіддя, стримує його. Та не лише цим ми віддаємо шану, а ще й тим, що зберігаємо і знаємо пісні про наше минуле. І найголовніше — тим, що виконали його мрію, стали незалежними! |