Чіпка Вареник — бунтар, борець проти
соціальної неправди. I варіант

10 клас

Найбільший твір Панаса Мирного, роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», спочатку задумувався як повість «Пропаща сила», але пізніше під впливом брата — Івана Білика — письменник доповнив і дещо переосмислив свій первинний задум. У результаті перед читачем постає широке тло дії — історія України на прикладі села Піски, а на цьому тлі показане життя головного героя, Чіпки Вареника, характер і свідомість якого формувалися під впливом різних чинників. Ставлення до нього може бути неоднозначним: хто він — вбивця, п'яниця та розбишака чи борець за справедливість?

Відповідь на це питання нам допоміг знайти сам автор. Він показав, яким нелегким було дитинство Чіпки. З одного боку, «бідота несказанна, злидні невилазні», ставлення односельчан до дитини, як до «виродка», а з другого — чарівний світ казок, у який ввела хлопця бабуся. Чіпка, отже, з дитинства усвідомив, що є люди бідні і багаті, злі та добрі. Злі колись будуть покарані, а добрі винагороджені. Попрацювавши у Бородая, Чіпка «поніс у серці почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна і робітника». Від діда Уласа він почув про ту кривду, яку зазнав його батько та інші кріпосні від панів. Все це, накопичуючись, наповнювало його серце злістю.

Чіпка не хотів коритися такому усталеному порядку речей. Його відрізняло від інших те, що він, по-перше, відчував не тільки власну, але й загальну кривду, а по-друге, намагався активно протистояти їй. У цьому, на думку діда, Уласа, він був схожий на батька. І малий хлопець виправдовує свого батька за те, що покинув матір, бо впевнений, що батькова і материна недоля — це діло рук панів. Отже, бачимо, що характер Чіпки під впливом різних життєвих обставин і оточуючих його людей був сформований ще в дитинстві. У чистої та доброї дитини зростає ненависть до людей, що чинять неправду.

Але це був тільки початок, який би не призвів до такого трагічного кінця, якби не подальші життєві події. Йому не раз потім довелося пересвідчитися у несправедливості оточуючого світу. Він так завзято працював на своїй землі, сподіваючись стати справжнім хазяїном і одружитися з Галею, а землю відібрали, і щоб повернути її, треба було дати хабар писареві. Кріпосні, що вимагали плати за свою дворічну працю, були висічені різками. Із цього Чіпка зробив власні висновки. Перед своїм товаришем-п'яницею Лушнею він висловлює думки про те, якою він бачить правду і як її можна досягти: «Не даєш ласкою — оддаси силою! Насилаєш на нас усяку наволоч, ганьбиш нас серед білого дня за те, що ми просимо сльозами, взиваєш розбишаками... Коли ж так... темна ніч покаже, де моє, де твоє!».

І він стає грабіжником. Якщо спочатку Чіпка і керувався високою ідеєю боротьби за правду, то врешті-решт грабунок став для нього засобом збагачення. Останньою краплею для нього стало те, що його прогнали з управи як «неблагонадёжного». Чіпка побачив, що чесними шляхами правди не вибореш, і, на його думку, залишається тільки одне: «увесь би світ виполонив а виростив новий»... Так, під впливом життєвих обставин, розбишак-товаришів, горілки, якою заливав очі, щоб не бачити навколишньої кривди, Чіпка став убивцею, що вирізав усю сім'ю таких, як він сам, селян, а не тих, на кого спочатку була спрямована його ненависть. Та «хижа туга», яку побачив читач в очах Чіпки-парубка на початку повісті, тепер стала його суттю, заволоділа ним повністю: «Чіпка щодень робився все хижіший та хижіший. Як той звір, кидався він на кожного заможного чоловіка».

Чіпка став «пропащою силою», занепав морально, зрадивши власні ідеали і піддавшись темній, хижій стороні своєї душі. Таким чином, всі його найкращі сподівання развіялися, як марево! «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — самою назвою твору письменник наголошує на закономірності виникнення Чіпки і на тому, що врешті-решт такі, як він, можуть і вирватися із ясел.