Співзвучність поезії І. Франка з народнопісенною творчістю

10 клас

У моїй кімнаті лунає щира і задушевна, глибоко лірична і хвилююча пісня:

І я вже справді не хочу бачити нічого: ні сонця, ні неба, а лише ще й ще раз почути:

Я дістаю з книжкової шафи книжку, читаю. Іван Франко. «Зів'яле листя» (1886—1896).

Поезія І. Я. Франка близька до народної творчості своєю глибиною і простотою. Породили його збірку «Зів'яле листя» невмирущі народні джерела. Поезії митця — це побудовані на народнопісенній основі твори про власні болісні переживання, бурхливі та пристрасні.

Цикл «Веснянки» зі збірки «З вершин і низин» пронизаний народнопоетичними мотивами. Перша частина циклу в якійсь мірі алегорична, друга ж повністю вводить нас у коло роздумів поета над людською і власною долею. У них більше психологічних паралелізмїв, притаманних народним пісням. Зокрема автор користується улюбленим в народних піснях прийомом поетичних асоціацій за схожістю чи контрастом:

Лірику глибоких почуттів, вірне кохання і страждання виразив письменник у стислій формі, властивій народній ліриці. На зразок української народної ліричної пісні написана поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». За допомогою порівняння, що властиве народній пісні, митець описує красу дівчини, яка чарує душу закоханого в неї ліричного героя, пробуджує в нього палкі почуття любові:

Більшість віршів збірки «Зів'яле листя» — медитації в дусі народної ліричної пісні. У них письменник широко використовує повтори, психологічні паралелізми, пейзажні зачини — засоби, характерні для народної пісенної творчості:

І знову бачимо, що ці повтори використані Франком для підсилення основної думки поезії. Невипадково більшість віршів збірки покладені на музику і вони стали романсами, що сприймаються вже як народні.

Неперевершено чаруюча поетика народної пісні, її музична тональність і душевна глибина виражені і в ряді інших віршів, таких як «Ой жалю мій, жалю», «Чого являєшся мені у сні?», «Оце тая стежечка». Стилізація під народну пісню, використання характерних для народних пісень зачинів, звертань, ліричних повторів, психологічних паралелізмїв і найскладніших форм народнопісенної лірики взагалі притаманні збірці «Зів'яле листя».

Тонке відчуття рідного слова формує майстерність, якою позначена поетична творчість І. Я. Франка. Митець шанував понад усе безцінний скарб народнопісенного досвіду:

Народні пісні органічно переплелися з піснями, створеними на вірші поета. Багато хто, співаючи їх, забуває про те, що створені вони професійним поетом. І це найбільше визнання для творця. Адже народна поезія є джерелом творчого натхнення багатьох українських письменників, зокрема Т. Г. Шевченка, послідовником якого є І. Я. Франко. Завдяки величезному таланту поета його прекрасні, незрівнянні поезії стали співзвучні з народною творчістю. Тим і зумовлене їхнє безсмертя, їхнє життя в народі, в поколіннях минулих і майбутніх.