Показ побуту, повір’їв, звичаїв у творі
«Тіні забутих предків». II варіант

10 клас

Максим Богданович писав: «Цей дикий, співучий край багато хто пробував описувати, але ніхто не зробив цього з такою досконалістю, як український белетрист М. Коцюбинський».

В повісті «Тіні забутих предків» Михайло Коцюбинський не тільки відобразив чарівну красу Карпат, а й передав особливості світосприйняття гуцулів, відтворив їх побут, повір'я, звичаї. В цьому творі тісно переплелися два світи — міфічний і реальній, між ними неможливо провести межу, як і неможливо сказати, де в цій повісті закінчується реальне і починається вигадане.

Кохання головних героїв — Івана і Марічки — зароджується і розвивається на тлі природи, з якою вони нерозривно пов'язані. Природа виступає своєрідним персонажем твору, що діє, сприяє розвиткові сюжету, відображає внутрішні стани героїв. Її сили розкриваються через світосприйняття Івана й Марічки, що мали здатність відчувати життя гір, зливатися з ним. Своїми піснями Марічка засіяла всі гори. Музику лісу чув Іван. Природа для героїв — жива істота, що може радіти і сумувати, допомагати і завдавати шкоду. Велику увагу приділено автором відображенню міфологічних уявлень гуцулів про надприродні сили. Так, ще змалку Іван знав, що «на світі панує нечиста сила, що арідник править усім, що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку.., що там блукає веселий чугайстр, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири...».

Гуцули вірять, що навколо них повно злих духів, що заповнюють вони «скелі, ліси, провалля, хати й загоди та чекають на християнина». Тому і дотримуються вони звичаїв своїх предків: ворожать, збирають «помічне зілля» і замовляють — тільки так можна уникнути шкоди. Всі свої справи гуцули відбувають серйозно, вважають, що кожне діло має свою таїну. В горах, коли чаклував ватаг над сиром, ніхто не повинен був дивитися на молоко. Чаклування й задобрення злих сил надавали людині впевненості в тому, що її обминатиме лихо. Особливо ласкаво в повісті відображено повір'я, пов'язані зі Святим вечером. В цей вечір Іван був «наче переповнений чимось таємничим і священним, ...все робив поважно, неначе службу Божу служив». Так, він дійсно правив службу — задобрював духів, щоб «не з'являлися ніколи».

Крім арідника, чучайстра, лісовиків, нявок, русалок надприродньою силою володіють і люди, мольфар Юра, Палагна, баба Химка. Вірили люди, що Химка «вечорами перекидалась в білого пса», «повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком», щоб руках «земного бога» Юри були життя і смерть людини і тварин. Ворожбитами і відьмами в гуцулів могли бути звичайні люди. Живучи невіддільно від природи, людина повинна підкорятися законам природи.

В повісті «Тіні забутих предків» незримо сплітаються дійсність і вигадка, реальне з фантастичним. Людина і природа перебувають у повній гармонії, чого, на жаль, не відчувається в сучасному світі.