Ідея незламності народного духу, любові й відданості своїй Вітчизні
в п’єсі «Ярослав Мудрий». IV варіант

11 клас

Сонце котилося за Дніпрові кручі стомлене і припале пилом за день. Яскраво виблискували під його останнім промінням бані Софії. Вони жадібно ловили і вбирали в себе ті промені. А коли сонце зайшло за зелені сади й сховалося на спочинок, вони ще довго виблискували. Немов продовжували справу сонця, відсвічували його теплим, щедрим вогнем.

Давня Софія... Дивишся і не можна надивитися на цю пам'ятку, збудовану у ті далекі неспокійні часи, коли на Руську землю набігали половці, печеніги. Тоді вставали всі, кому дорога була рідна земля і могутній красень над Дніпром — Київ. Вставали з мечами до бою на чолі зі своїм великим князем Ярославом.

Ярослав Мудрий — то був великий князь землі Руської. Саме таким змалював його образ у своїй п'єсі І. Кочерга. Ідея патріотизму пронизує червоною ниткою весь твір. Ярослав Мудрий був великим патріотом своєї країни. Він любив свою землю і готовий був віддати життя за неї. Князь турбується за те, щоб народ жив у мирі. Він не може бути спокійним і щасливим тоді, коли у країні неспокій. Заради спокою і припинення міжусобиць Ярослав скарав Коснятина, який повстав проти єдності Руської землі. Заради миру він віддає свою улюблену дочку Єлизавету за норвезького короля Гаральда. Хоч тяжко йому це робити, але князь насамперед турбується про могутність держави. Після смерті Єлизавети, яка померла в Норвегії, у тузі князь говорить Інгігерді, своїй дружині:

Показана щира любов Ярослава Мудрого до культури, освіти, мистецтва, велика увага до народу, взагалі великодушність і рицарська відвага. Книга для Ярослава — скарб словесний, добра книга йому «більше душу веселить, ніж славная побіда на війні».

Ярослав відчуває зв'язок з народом. Бо кров рабині, його матері, ще більше зближує князя, с простими людьми. Ярослав гордий за свою батьківщину і пишається тим, що в його князівських жилах тече кров рідного народу. З гордістю він заявляє:

Князь бореться за єдність і могутність Київської Русі. Ярослава недаремно назвали Мудрим. Він заслужив цього імені, бо завжди дбав про інтереси держави, і народ не раз допомагав своєму князеві в скрутну годину. Князева любов до народу поєднана з розвиненим почуттям обов'язку: «Раніш закон, а потім благодать», — каже він. Ярослав ставить інтереси держави вище від своїх власних. І навіть люди, які хотіли його вбити, (а це і син посадника Коснятина Микита), ближче пізнавши «розум дивний мудрішого з усіх царів», проймаються до нього симпатією. Журейко двічі допомагає йому в тяжку годину.

Патріот, борець за мир і спокій, Ярослав перемагає печенігів. Він гордо заявляє: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду ї єдину Русь!».

Князь вдячний воїнам за те, що вони здолали ворога, і на честь перемоги, в ім'я слави свого народу князь вирішує увіковічнити його подвиг:

Князь збудував ні з чим незрівнянний Софійський собор, який і тепер, через багато століть, чарує нас красою архітектурних форм, фресок і мозаїк, зустрічає і проводжує сонце, зберігає у своєму золотому куполі його відблиск.