«Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю...»
(за поезією В. Симоненка)

11 клас

Неординарною й пристрасною, вогневою і ліричною ввійшла поезія Василя Симоненка в нашу літературу. Адже витоки її йдуть із глибин народного життя, вона є часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо, нашими помислами й чарами, якими ми живемо. В. Симоненко став сурмачем післявоєнного покоління, того, що дітьми вийшло з заграв страхітливої війни.

Зболений ранніми болями, одержимий жагою любові до матері Вітчизни, він розкрив свої почуття в слові пекучому й шаленому:

Його любов до України — це любов молодого патріота. Україна для поета — це земля-мати, святиня, яка дає сили й снагу, відкриває глибінь роздумів і народжує художні барви. У відданості їй, народові — синівське щастя, честь, сумлінність і шляхетність. Випоєний соками рідної землі, духовно багатий, сповнений почуття гідності, він очима господаря й спадкоємця дивиться на великі звершення свого народу, на його історію і його майбутнє. І коли поет пише про це, то віриш кожному його слову:

Його твори, присвячені Батьківщині й народові, пройняті високим розумінням патріотичного обов'язку, внутрішньою переконаністю й вірою у високі ідеали. Цю любов до рідної землі поет висловлює у вірші «Грудочка землі».

В. Симоненко нещадний до ворогів Батьківщини й рідного народу:

За натурою Василь Симоненко — боєць. І тому зрозуміло, що його творче кредо:

У поезіях В. Симоненка звучить тема любові до матері, до мови, він ніжно закоханий у дівчину милу, але вище за все поет ставить рідну Батьківщину.

Поет поспішав творити добро, ненавидячи все зле, він проголошує гімн добру. Це до нас звертається В. Симоненко з питанням, що водночас містить і відповідь: «Ти знаєш, що ти — людина?».

Поезії В. Симоненка палатимуть вогнем душі завжди, бо любов до Вітчизни, народу й творчої праці — нетлінна. З іменем України в серці поет живе, пише, творить, любить, ненавидить.

Багато років минуло з того дня, як помер Василь Симоненко. Але його творчість живе, не затьмарилася з роками поетична зоря сина українського народу. Їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, яка навіки увінчала поета своєю любов'ю. Справді, молодий витязь землі української й народу рідного і сьогодні вітає життя: