Болючі проблеми сучасності у творі «Дикий Ангел». I варіант

11 клас

Кожна епоха несе з собою нові проблеми. Колись для українців було дуже важливо відчути себе вільними, побачити красу нового життя. У творі Олексія Коломійця перед нами постають інші проблеми. Якою повинна бути справжня людина, що означають для кожного з нас родинні цінності, що таке підлість і чесність, що таке кохання і зрада. Драматург намагається дати відповіді на болючі питання, щиро бажаючи, щоб ми самі могли змінити своє життя, були здатні відповідати за свої вчинки, цінувати батьків.

Перед нами звичайна родина, де четверо дітей. Усі в родині працюють, намагаючись розподілити обов'язки. Середній син Федір майструє, дочка Таня накриває разом з матір'ю стіл, старший син Петро навіть не приїхав, бо весь час працює. Його дружина Ліда згадує: «Петро розказував, ніколи не бачив, щоб батько відпочивав... Усе щось робить». Так, у цій родині не звикли байдикувати. Батько привчив змалечку своїх дітей щось робити чи то майструвати, чи допомагати батькам. Іноді тільки обурює дуже дивний звичай. Платон Микитович забирає усі зароблені гроші в дітей. Докоряє Федору, що той мало заробляє, не дає йому на особисті витрати. Тані не дає на курси іноземних мов, кажучи, нехай підробить. Намагається вирішити за молодшого сина Павлика його долю, наказуючи тому влітку їхати на Північ заробляти гроші. Коли ж дізнається, що Павлик одружився без дозволу батьків, «випихає» його з дому, виносячи валізи з одягом. Платон вважає, що тепер син повинен сам прокладати собі шлях у житті. Так, він страждає, хоч нікому цього не показує, але твердо впевнений, що робить правильно. Платон роздумує над тим, що усе частіше батьки просто купують любов своїх дітей. А потім діти сидять на їхній шиї і не хочуть працювати. Це одна з проблем сучасності, яку треба якось вирішувати.

Платон любить працювати, бо знає, що за це отримає гроші. Він вже на пенсії, але влаштувався у хлібний магазин приймальником. Ангел вважає це благом, адже він не хоче уподібнюватися до сина сусіди Крячка, який, за словами Платона, є «злодієм», бо тільки їсть, а не працює. Ангел не хоче чимось відрізнятися від інших людей, не хоче здаватися якимось героєм. Він хоче бути тільки працівником, який знає ціну собі та своїй праці.

Мета Ангела — «жити як слід». Цьому він вчить і своїх дітей. Вже з двох років вони працюють у нього в майстерні. Платон вчить їх жити по правді, завжди доводити розпочату справу до кінця. Він намагається допомогти Федору вирішити питання щодо стосунків з заміжньою жінкою. Він відкриває очі Петру — великому начальнику — на його безвідповідальність, на те, що підписав резолюцію на будівництво будинку в районі, де неможливо будувати. Батько називає сина «временщиком», якому байдуже до людей: «За кожен рік, за кожен місяць, за кожну годину своєї роботи — відповідай!». На диво, Петро зрозумів свого батька. І хоча йому довелося позбутися відповідального посту, проте він не зрадив принципів свого батька, тому радо був прийнятий своєю родиною.

Так, у цій родині шанують батька, його слова. Недарма раз у раз повторюються рядки з пісні, що її співають усі Ангели:

Батько відчуває відповідальність за кожного із своїх дітей. Як він пишався добрими ділами Петра, так він потім його і зневажає. Який біль вчувається в словах, коли Платан нагадує синові, що той не просто Петько, а «Петро Платонович! І Платон за тебе, за діла твої відповідає. І совість роду свого не дам плямити!».

Батько дуже любить своїх дітей, хоча маскує це за суворістю та байдужістю. Він радіє, коли влаштовується життя Федора, коли Таня назбирала грошей на курси, коли повертається з дружиною Павлик, коли простий інженер Петро знаходить своє щастя.

Уся родина збирається докупи, батько знову збирає гроші, щоб придбати комусь із дітей щось справді необхідне: кому квартиру, кому кооператив. І тоді усі розуміють, що Платон намагався завжди допомагати своїм дітям жити за законами дідів-прадідів, бути чесними і справедливими, цінувати працю і працьовитих людей. Нарешті Платон Ангел «засвітився», як казав художник Віля. «Засвітився» і полинув у безкінечність, бо, напевне, зрозумів: його діти можуть вже самі дати собі раду.