«Люблю слова. Їх музика іскриста...»

11 клас

Перше знайомство з Ліною Костенко зворушило мене до глибини душі. Яка душевна чистота й глибина думки, яка досконалість у володінні словом! Яка спорідненість душі й думок з таким уже знайомим словом Лесі Українки!

Слово нашої сучасниці, обрамоване в яскраву художньо-естетичну форму, виступає потужним носієм духовної енергії народу, змушує задуматися над багатьма проблемами життя, по-філософськи підійти до їх вирішення.

Викликає повагу до поетеси те, що вона ніколи не йшла на угоду з тоталітарним режимом, «не поклала лжу на струни». Мало того, вона завжди могла (і вважала це своїм моральним обов'язком) подати руку допомоги своїм опальним друзям.

Л. Костенко поєднала в собі кращі риси митця — суворого ревнителя національних традицій, духовного донора української культури. Вона «не зміняє совість на харчі», бо «душа її у Бога на плечі». У поетеси слово — вчинок, а життя — як слово. В одній із збірок «Веди мене шляхетними шляхами» були вміщені «Летючі катрени Ліни Костенко». Вони привертають до себе увагу розмаїтою тематикою. У катренах переплелося особисте світовідчуття із загальнонародним, їх позначає розуміння важливості збереження моральності, щоб не спустошив наші душі духовний Чорнобиль:

Вражає у творчості цієї жінки те, що вона, маючи прикмети чоловічого стилю поведінки, враз може бути такою зворушливо ніжною й незбагненною. Поетеса гостро відчуває свою єдність із усім світом, причетність до страждання кожної людини, тварини й навіть билинки, свою відповідальність за цей світ:

Або ще так, довірливо і водночас упевнено:

Роль поезії в житті людини неодновимірна, вона вбирає в себе кожен прояв людини, кожен рух чи думку. Тому ось як визначає своє поетичне кредо Ліна Костенко:

Поезія стає справжньою таїною, вищим покликанням, яке людина не вибирає, яке кличе за собою, завдаючи страждань, даруючи радість, наповнюючи глибиною, змушуючи до відповідальності за кожне сказане тобою слово.