Турбота про майбутнє людства у творах Івана Драча. II варіант

11 клас

Можна мріяти про майбутнє, а можна його будувати власними руками. І тільки від нас залежить, яким воно буде. Якщо ж вважати, що майбутнє повинно з'явитися само по собі, то, вірогідно, воно може взагалі не настати. Адже наша сучасність готує нам не такі вже й щедрі подарунки. Тут і наша духовна захаращеність, і слизький бруд наших річок, і непрозоре покривало нашого повітря, і отруйна чорнота нашої землі. Ми вже і тепер «зробили» усе, що могли, аби відбудувати «прекрасне» майбутнє. Тільки постає питання, чи зможемо ми жити в тому майбутньому?..

Страшна трагедія, яка сталася на Чорнобильській АС, трохи відкрила людству очі на наслідки «гри» з атомними станціями, де богом є атомний реактор. Він може вибухнути тоді, коли йому заманеться. І хай вчені впевнені у його стовідсотковій безпечності, але... Трагедія вже сталася, і нехай кількох з винуватців покарано, проте ніхто не зможе дати гарантій, що це не станеться знову. Людина ще не знає до кінця «вибриків» атомів, щоб поручитися за безпечність усього людства. Тому не треба мовчати, не треба погоджуватися на будівництво нових і нових атомних станцій, адже під загрозою життя і майбутнє цілої планети.

Так, ми пізнаємо навколишній світ, але тим часом, навмисно чи ні, руйнуємо природу, знищуємо той світ, що його любовно колись подарувала нам наша планета. І віримо тим, хто каже, що усе добре, усе ми робимо правильно. Тільки як тоді можуть пересихати річки, виливатися в моря нафта з неполагоджених танкерів, з'являтися нові й нові озонові дірки?.. Ми гірші за царя Ірода, бо в порівнянні з нами він — лише «сивий примітив». Нам байдуже до СНІДу, до війн, до вибухів атомних реакторів, бо ми, люди, — володарі світу. Наше сумління не бентежить те, що навкруги безчинствує п'янство, мародерство. Чому від цього здригається навіть камінь, а не наші поки що живі серця?

Міряє своїми кроками землю Чорнобильська мадонна, заглядає в кожну нишпорку, намагаючись зрозуміти причини нашої байдужості. Важко здогадатися, хто вона для нас і хто ми для неї... Чи зможемо ми правильно зрозуміти її прихід?

Так, вона усіх нас «вкрутила в чорну круговерть», і ми не можемо знайти з цього виходу. А, здається, вихід поряд, тільки треба уважніше придивитися і прислухатися, зрозуміти себе і намагатися зрозуміти свою рідну планету, щоб нарешті почати будувати щасливе майбутнє. Інакше навіщо тоді жити, знаючи, що через десять, двадцять років наша Земля загине. Може, від війн чи численних терактів, може, від бруду і нечистого повітря, може, від нашестя невиліковних хвороб чи якихось рослин або тварин-мутантів. А може, від ненавмисного натиску червоної кнопки на атомному реакторі. Що для нас краще?..

Треба піклуватися про нашу планету, щоб можна було хоча б мріяти про майбутнє. Треба не захаращувати брудом та сміттям річки, ліси, не виливати в моря речовини, які стають смертельними для їхніх мешканців, не випускати в повітря мільйони кубометрів диму, що роблять нові дірки в озоновому шарі планети... Треба любити її, дбати про неї, щоб коли-небудь потрапити до своєї мрії — у щасливе майбутнє, як хотів цього наш сучасник, поет Іван Драч.