В народі є таке прислів'я: «У кого ненька, у того й голівка гладенька». Про що воно? Про те, що коли в дитини є батьки, то буде кому її доглянути, допомогти їй у житті. Буде вона й чистенька, й здорова, й нагодована. Мати дитину посварить, вона і приголубить, по голівці погладить. У вірші Т. Г. Шевченка «На Великдень, на соломі...» — розповідається про те, як діти гралися, а тоді стали хвалитися обновками та подарунками до свята. І тільки одна дитина «сидить без обнови», «рученьки сховавши в рукава». Нічим їй було похвалитися, тільки тим, що вона «в попа обідала». В цьому вірші, як і в багатьох інших, поет змальовує тяжку долю сироти, дитини, яка нікому не потрібна. Читаєш вірш і проймаєшся тим сумом за долю сиріт, який відчував поет. Бо сирота — найскривдженіша людина у світі. Допомога ж сироті є святим обов'язком кожної людини. |