Співець рідної природи
(за віршами «Над Дніпровою сагою...», «Зоре моя вечірняя...»). II варіант

6 клас

Тарас Шевченко — це великий український поет, який надзвичайно любив свою Батьківщину і віддав їй своє життя, серце, геніальний талант. Велике місце в творчості Шевченка займають описи природи, яку він дуже любив.

У вірші «Над Дніпровою сагою...» поет зображує дерева, які стоять над берегом Дніпра. Він надає деревам людських рис, передає їхні почуття, думки та їхню мову. Наприклад, явір Шевченко порівнює з зажуреним козаком, калину з ялиною — із заквітчаними дівчатами, «які в'ються-гнуться та співають». Мабуть, шелест листя цих дерев нагадує поетові спів. Усе це свідчить про те, що Шевченко надзвичайно любив рідну природу і вмів її відчувати.

Уривок з поеми «Княжна», «Зоре моя вечірняя...» нагадує пісню, що розкриває перед читачем усю чарівність рідного краю, в якому жив письменник. Герой ніби розмовляє з вечірньою зіркою, розповідає їй про рідний край, насамперед про його чарівну природу, коли сам він залишається на чужині. Він розповідає зірці і про Дніпро, і про веселку, про сокорину, яка розпустила віти, про вербу, про сон-траву... Все це герой мовби бачить перед очима, силою своєї уяви він знов і знов малює картини рідної природи.

Взагалі письменник вмів надзвичайно точно передати особливості картин природи, яку він оспівував. Він залишив нам високохудожні мистецькі твори, якими зачитуються нащадки.