Не поет — бо це до болю мало,
Не трибун — бо це лиш рупор мас, І вже менш за все — «Кобзар Тарас» — Він, ким зайнялось і запалало.
Є. Маланюк
Шевченка ми називаємо основоположником нової української літератури та мови. Для нього омріяним було таке суспільство, де:
Зараз ми живемо у вільній незалежній країні, але все одно звертаємось за порадою до рядків Шевченка:
Для багатьох українців «Кобзар» — книга життя, де вони знаходять відповіді на свої запитання, задовольняють свої естетичні смаки. Інколи, у часи лихоліття та біди, люди перестають вірити у майбутнє нашої вільної України. Та треба лише перечитати вірші Шевченка!
Шевченко поєднав у собі найкращі риси українського національного характеру, зокрема, палкий патріотизм, волелюбність, повагу до історії і традицій рідного народу. І тому з Кобзаревої душі виливалися безкінечно прекрасні, пристрасні і гнівні слова:
«Кобзар» — це книга, без якої й сьогодні духовне життя людини було б неповним, її адресовано кожному поколінню українців. Сучасна людина, якщо вона носить в душі високі ідеали, неминуче дійде духовного контакту з витвором українського генія. Ця книга невичерпна, на віки. Нові покоління знаходитимуть у ній синтез народного і вселюдського досвіду, як ми знаходимо його у книгах давніх, що вік їхній вимірюється тисячоліттями. |