|
Влітку наша родина виїздить «кудись ближче до природи», як говорять мої батьки. Я не уявляю собі літнього відпочинку без річки, моря, лісу... Що б сталося, якби всі люди були приречені на вічне проживання у величезному місті, де б не було жодного дерева, зеленої травички та співу пташок. Мабуть, це було б жахливо! Зрозуміло, що розвиток цивілізації — це добре. Але з іншого боку, скільки знищується природних ресурсів! Адже всьому має бути межа. Наше місто з кожним днем стає все кращим: з'являються нові сучасні будівлі, тротуари вимощуються плиткою, всюди безліч яскравих вітрин... Мені здається, було б краще, якби біля сучасних крамниць ще й росли б дерева та клумби з квітами. Але ж природа дає можливість не тільки милуватися нею, вона поліпшує стан нашого здоров'я. Сьогодні багато говорять про екологічну загрозу людству. Чим ми дихаємо? Найдивнішим є те, що в цьому винна сама людина. Якщо ми сьогодні не замислимось серйозно над екологічними проблемами, то самі себе і знищимо. Мені пригадується вірш Володимира Бровченка «Два хлопчики». Один з хлопчиків сприймає ліс у вигляді дров, а інший — у вигляді світла:
Два хлопчики... І ліс так пильно в вічі
Дививсь сусідам димокурних труб.
Він ще не знав, хто буде тут лісничим:
Чи садівник життя, чи дроворуб...
|
Так хотілося б, щоби кожен із нас був «садівником життя», а не «дроворубом».
|
|
