Соціологія масової комунікації

Реферат

Однією з самих поширених характеристик сучасного суспільства є визначення його як суспільства інформаційного. Інформація набуває статусу ресурсу, інформаційно-комунікативні процеси охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства. Все більш справедливим стає твердження, що той, хто володіє інформацією, володіє світом. Масово-комунікативні процеси в силу особливостей виробництва і технічних можливостей поширення інформації в буквальному розумінні охоплюють весь світ.

Система масової комунікації є невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. Масова комунікація виступає специфічним макромеханізмом у суспільному середовищі. Саме вона значною мірою забезпечує цілісність людської спільноти. Її функція — підтримання всезагального і універсального зв'язку між людьми, державами і культурами настільки важлива, що її важко переоцінити. У соціології масова комунікація інтерпретується як елемент соціального спілкування, соціального обміну або соціальної взаємодії. Спільним у цих описах є те, що йдеться про символічні форми взаємозв'язку в суспільстві, що репрезентують в першу чергу знання, цінності, норми.

На всіх етапах розвитку суспільства для реалізації та утримання влади, політики, ідеології, правлячі кола будь-якої держави чи структури намагалися якомога швидше й ефективніше довести максимум «потрібної» інформації до максимальної частини суспільства. Засоби масової інформації і сьогодні забезпечують суб'єктам політики великі можливості для реалізації мети політики, служать відповідним соціальним силам, виступають могутнім фактором реалізації політичних та правових норм, правил, принципів і т. ін. Тому масову комунікацію визначають і як фундаментальний стан сучасного суспільства, в якому складна структура соціального і культурного простору втілена у символічних формах, образах, значеннях, доступних для сприйняття та розуміння людьми.

Масова комунікація ніколи не залишалася поза увагою соціології. Проблема вивчення її полягає у виявленні ставлення її до існуючих політичних та державних сил, до світу бізнесу, еліти, інших груп, спільнот та інтересів, які впливають на громадськість і одночасно зазнають зворотного впливу від них.

Соціологія масової комунікації ставить за мету всебічно і ґрунтовно розкрити методи і засоби найрізноманітнішого впливу засобів мас-медіа на суспільну свідомість, з тим, щоб визначити закономірності, можливості і межі впливу їх на суспільну свідомість.

Комунікація виникла з потреб індивідів у суспільному житті. Це спілкування між людьми, в процесі якого вони обмінюються повідомленнями, думками за допомогою мови чи інших знаків.

Глобалізація сучасних соціальних процесів, що включає все більш зростаючу інформатизацію соціального простору, привела до стійкого підвищення інтересу до масово-комунікативних процесів сучасного суспільства, і, як наслідок, до зростаючої ролі наук, які досліджують масову комунікацію на всіх рівнях її функціонування, в тому числі і на рівні соціально-філософського осмислення.

Поява радіо, телебачення, широке розповсюдження комп'ютерної техніки зробило своєрідну революцію в системі засобів масової інформації. Сьогодні інтернет та інші форми електронної інформації активно вливаються в ринок впливу на масову свідомість.

Подальше поширення електронних засобів зв'язку, розвиток супутникового і кабельного телебачення, відеотехніки узалежнює сучасну людину від комунікативної мережі. Аудіовізуальна та електронна комунікація є сталим фактом життя людини, а абстрактний світ, котрий створюється нею, досить легко засвоюється індивідом, впливаючи на його свідомість.

Масова комунікація, таким чином, укорінюється у повсякденність, залучаючи суспільство до інформації, і виконує особливі функції у суспільному розвитку. Перш за все вона «засвідчує» образи соціальної структури, цінності соціального розшарування, культивує іміджі соціальних страт і статусів, здійснює соціокультурну структуризацію аудиторії, є невід'ємним елементом соціальної мобільності.

Саме висока ступінь значимості масової комунікації в структурі соціальних процесів є причиною як бурхливого розвитку цієї комунікативної сфери, так і підвищеної уваги до неї із сторони наук, які її досліджують.

Проблеми комунікації, в тому числі і такі аспекти в масовій комунікації, як можливості публічного повідомлення і впливу на суспільну свідомість, мають багату філософську, історичну, соціологічну, психологічну і політологічну традицію. З цього приводу висловлювалися вчені різних напрямків і в різні часи, однак роботи, присвячені соціально-філософському аналізу як масової комунікації, так і теорії масової комунікації, не було створено.

Інтерес до соціальних явищ і процесів виник у людства одночасно з появою суспільства. Однак соціологія як наука сформувалася порівняно недавно. Комунікація, що грає одну з найважливіших ролей у соціалізації протягом всієї історії існування людства, стала об'єктом наукового соціологічного інтересу тільки у двадцятому столітті. Джерелами її вивчення послужили різні наукові напрямки психології, лінгвістики, а також ідеї соціального конструктивізму, що розглядають формування соціального знання як частину соціальної діяльності людей. Незважаючи на свою «молодість», соціологія комунікації є одним із самих актуальних науково-дослідних напрямків.

Діяльність масової комунікації (МК) як сформованого виду соціальної діяльності привернула увагу вчених у першій чверті двадцятого сторіччя. Уперше такий інтерес був виявлений Максом Вебером, що з позицій розуміючої соціології обґрунтував необхідність вивчення преси і її роль у соціальних процесах. Пізніше, у середині 40-х рр., проблеми діяльності масової комунікації привернули увагу досить широкого кола закордонних соціологів. До теперішнього часу ця галузь соціологічного знання здобуває все більшу актуальність як у міждисциплінарної, так і у внутрідисциплінарній матриці соціологічного знання.

Масова комунікація як соціальний процес досліджується багатьма гуманітарними й соціальними науками. Великий інтерес до дослідження цього феномена проявляється політологією як наукою, що цікавиться поводженням мас людей й їхнім відношенням до процесів досягнення й утримання влади в суспільстві. На формування соціології масової комунікації істотний вплив зробили результати досліджень в області психології (А. А. Леонтьєв, Л. С. Виготський, П. Я. Гальперин), лінгвістики (Дж. Р. Серль, Д. Вандервеккен, М. М. Бахтин), теорії інформації й кібернетики (Н. Вінер, К. Шеннон, С. Бир).

У вітчизняній соціології перші дослідження проблем масової комунікації припадають на 20-ті роки XX ст. і пов'язані з вивченням В. Кузьмичевим, П. Лебедєвим, Н. Рубакіним читацької аудиторії газет і книг.

Серед відомих вітчизняних дослідників цього напряму А. Алексєєв, Б. Грушин, В. Конецька, В. Коробейников, Н. Костенко, М. Лауриетін, М. Назаров, Г. Почепцов, Є. Прохоров, В. Терин, Б. Фірсов та ін.

Об'єктом дослідження соціології масової комунікації, як і багатьох інших гуманітарних і соціальних наук, є масова комунікація як соціальний процес. Під соціальним процесом ми розуміємо повторювану стійку модель соціальної взаємодії, що піддається ідентифікації й характеризується послідовною зміною станів за умови збереження й відтворення визначального якісного стану об'єкта (системи).

На відміну від інших наук, кожна з яких має свій, відмінний від інших, предмет, у соціології масової комунікації предмет — це сукупність основних понять і проблем, що сприяють виявленню загальних закономірностей соціальної діяльності, дослідження яких визначає структуру соціології масової комунікації як науки й містить у собі всі рівні — від теоретичного до рівня емпіричних досліджень, що поширюються як на дослідження об'єкта масово-комунікативної діяльності — масову аудиторію, так і на дослідження суб'єктів даної діяльності, а також структур безпосередньо самих масових комунікацій і способів їхнього функціонування.

Література

1. Дейк Т. А. Ван. Язык. Познание. Коммуникация. — М.: Прогресс, 1989.

2. Зернецька О. В. Нові засоби масової комунікації (соціокультурний аспект). — К.: Наук. думка, 1993.

3. Іванов В. Ф. Соціологія масової комунікації: Навч. посіб. — К.: Київ. ун-т, 2000.

4. Конецкая В. П. Социология коммуникации: Учебник. — М.: Междунар. ун-т бизнеса и управления, 1997.

5. Коробейников В. С. Редакция и аудитория. — М.: Мысль, 1983.

6. Костенко Н. В. Соціологія масової комунікації // Соціологія: Короткий енцикл. слов. — К., 1998.

7. Костенко Н. В. Ценности и символы в массовой коммуникации. — К.: Наук, думка, 1993.

8. Лалл Д. Мас-медіа, комунікація, культура, глобальний підхід. — К.: КІС, 2002.

9. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004.

10. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія. Заг. курс: Підручник. К.: Каравела, 2006.

11. Массовая информация и общественное мнение молодежи. — К.: Наук. думка, 1990.

12. Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. — К.: Либідь, 1997.

13. Массовая коммуникация в условиях научно-технической революции. / Под ред. Б. М. Фирсова. — Л.: Наука, 1981.

14. Методологические и методические проблемы контент-анализа: В 2 т. — М.: Наука, 1973.

15. Моль А. Социодинамика культуры. — М.: Прогресс, 1973.

16. Назаров М. М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследования. — М.: УРСС, 1999.

17. Науменко Т. В. Социология массовой коммуникации: Учеб. пособие. — СПб.: Питер, 2005.

18. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. — М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001.

19. Сірий Є. В. Соціологія: Загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві терії / Навч. посіб. К.: Атіка, 2004.

20. Социологический словарь / Сост. А. Н. Елсуков, К. В. Шульга. — Минск: Университетское, 1991.

21. Соціологія: Кор. енцикл. словн. / За ред. В. I. Воловича. — К.: УЦДК, 1998.

22. Соціологія: Навч. посіб. / За ред. С. О. Макєєва. — К.: Укр. енцикл., 1999.

23. Соціологія: Підручник / За ред. В. Г. Городяненка. — К.: Академія, 2002.

24. Терин В. П. Массовая коммуникация: Социокультурные аспекты политического воздействия. Исследование опыта Запада. — М.: Изд-во Ин-та социологии РАН, 1999.

25. Федотова Н. Л. Социология массовой коммуникации: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2003.

26. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. — СПб.: ЕВРОЗНАК, 2001.

27. Энциклопедический социологический словарь / Под общ. ред. Г. В. Осипова. — М.: ИСПИ РАН, 1995.